(no subject)
Apr. 27th, 2019 06:35 pm...мені здається я зрозуміла, який мій головний страх: це страх повестися нерозумно. Це не страх помилитися, ні: я в курсі, що буває брак інформації, що бувають непоборні обставини і т.д. І це не страх виглядати дурною: я не боюся задавати дурні питання або виступати публічно. Вірніше боюся, але усвідомлюючи, що такого боятися нерозумно, успішно його долаю.
Саме з цих міркувань я регулярно ходжу на всякі профогляди. І до стоматолога стараюсь не затягувать. Не тому, що я так сильно хочу жить (бо не завжди хочу). І не тому, що не боюся болю (дуже боюся). А просто це буде тупо щось провтикать і отримати серйозні негативні наслідки, коли можна було не провтикать. Ці звинувачуючі голоси в моїй голові зжеруть мене заживо.
Очевидно саме звідси в мене такий ускладнений погляд на життя. Все треба проаналізувати до упора, по максимальному (до того моменту, звичайно, поки ускладнення не перетне межу нерозумного).

Саме з цих міркувань я регулярно ходжу на всякі профогляди. І до стоматолога стараюсь не затягувать. Не тому, що я так сильно хочу жить (бо не завжди хочу). І не тому, що не боюся болю (дуже боюся). А просто це буде тупо щось провтикать і отримати серйозні негативні наслідки, коли можна було не провтикать. Ці звинувачуючі голоси в моїй голові зжеруть мене заживо.
Очевидно саме звідси в мене такий ускладнений погляд на життя. Все треба проаналізувати до упора, по максимальному (до того моменту, звичайно, поки ускладнення не перетне межу нерозумного).
