(no subject)

[marynochka]

Гралися з Владиком в піжмурки. Він стоїть біля одного краю дивана, я сиджу біля іншого. Накриваю голову рушником і питаю: "Де мама?" Він підходить, тримаючись за диван, знімає з мене рушник і сміється, знайшов мовляв. А потім відповзає до першого краю дивану і чекає. І знову все спочатку. Веселий такий хлопець. Правда закінчилося все тим, що він занадто сильно потягнув за рушник і впав. Довелося втішати жужика маленького.

Посилено слухаю і начитую англійські діалоги. Виявляється якщо багато разів повторити, цілком реально говорить з такою ж швидкістю і вимовою, як і диктор. Не зважаючи на мою дикцію.
"Десять негренят" прочитала (хоча трохи мухльож, я ж їх читала російською). Зараз читаю Гарі Потттера. В принципі майже без словника. Та й словник не англо-український, а тлумачний.
Але це фігня: найважче це слухать. Дивлюся фільми і не розумію з першого разу майже нічого. Правда тут знову мухлюю: дивлюся фільми, які вже бачила. Але все-одно не чую. Правда в навушниках можна краще розслухать. А ще у VLS плеєрі є можливіть зменшити швидкість, що теж дає можливіть краще розчути. Але це ж не діло, треба ж розуміти з першого разу, ніхто в реальному житті не повторюватиме.