(no subject)
May. 26th, 2019 05:28 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
marynochkaЯ давно відчувала, що перше правило дієти - нікому про неї не кажи. Але не могла зрозуміти чому саме. Було кілька версій: і про ефект крабового відра, коли оточуючі чинять опір, тому, хто працює над собою, і про втрату натхнення, бо коли озвучиш наміри, здається, що тим самим зробила половину роботи, і багато чого іншого. Але остаточно я зрозуміла, чому погано розказувати іншим про свою дієту, після дискусії про боротьбу з алкоголізмом.
Все дуже просто: людина, яка вирішила вести здоровий спосіб життя, позбавляється частини звичних задоволень (як зараз модно говорити: «виходить із зони комфорту»). Ну і підсвідомо намагається їх надолужити. На жаль, дуже часто це робиться у спосіб, неприємний для інших. Така людина намагається отримати схвалення оточуючих (що цілком зрозуміло, для цього все і затівалось), хоч і заперечує це, вона намагається пропагувати свій новий спосіб життя (адже коли вдалося когось у чому переконати, отримуєш гостре задоволення), і що найгірше – намагається самоствердитися за рахунок всіх тих, хто не поділяє її цінності (тим більше сучасна культурна парадигма повністю на боці тих, хто «дбає про своє тіло», ага). Ну тому ніхто і не любить ідейних веганів, зожників і т.д.
Значить, пишучи про спроби працювати над своїм тілом (завідомо провальні, ясне діло), треба якось робити це так, щоб потенційні читачі розуміли, що я не засуджую тих, хто не сидить на дієті. Тут немає ніякої доблесті, і ніякої необхідності, прекрасно можна жити і з так званою «зайвою вагою». А можна спробувати щось зробити з фігурою, якщо з’явилося натхнення. Так само як можна вишивати хрестиком, клеїть танчики чи дивитися «Гру Престолів» - у кожного своє хоббі, аби воно було людині в радість, а іншим не в шкоду.
Ну але раз я вже тимчасово зацікавилась цією темою, хочу написати про книжку «Інтуїтивне харчування» Світлани Броннікової. Відгук про неї я знайшла на ось цьому сайті і він цілком справделивий. Якщо судити по обкладинці, то виглядає це як чергова дієта (ну або якась подібна поверхнева зожна пропаганда). А насправді доволі непогана книга про психологію харчування, про причини харчових розладів, про те, що не працюють (і не можуть працювати) дієти. І головне, що вона не звинувачує своїх читачів, не лає їх за брак сили волі і т.д. До недоліків можна віднести те, що поради даються не дуже практичні, ясне діло, що виконати їх не завжди можливо. Ну але цим, знаєте, навіть звичайна медицина грішить, чого там ображатися на психологію.
Все дуже просто: людина, яка вирішила вести здоровий спосіб життя, позбавляється частини звичних задоволень (як зараз модно говорити: «виходить із зони комфорту»). Ну і підсвідомо намагається їх надолужити. На жаль, дуже часто це робиться у спосіб, неприємний для інших. Така людина намагається отримати схвалення оточуючих (що цілком зрозуміло, для цього все і затівалось), хоч і заперечує це, вона намагається пропагувати свій новий спосіб життя (адже коли вдалося когось у чому переконати, отримуєш гостре задоволення), і що найгірше – намагається самоствердитися за рахунок всіх тих, хто не поділяє її цінності (тим більше сучасна культурна парадигма повністю на боці тих, хто «дбає про своє тіло», ага). Ну тому ніхто і не любить ідейних веганів, зожників і т.д.
Значить, пишучи про спроби працювати над своїм тілом (завідомо провальні, ясне діло), треба якось робити це так, щоб потенційні читачі розуміли, що я не засуджую тих, хто не сидить на дієті. Тут немає ніякої доблесті, і ніякої необхідності, прекрасно можна жити і з так званою «зайвою вагою». А можна спробувати щось зробити з фігурою, якщо з’явилося натхнення. Так само як можна вишивати хрестиком, клеїть танчики чи дивитися «Гру Престолів» - у кожного своє хоббі, аби воно було людині в радість, а іншим не в шкоду.
Ну але раз я вже тимчасово зацікавилась цією темою, хочу написати про книжку «Інтуїтивне харчування» Світлани Броннікової. Відгук про неї я знайшла на ось цьому сайті і він цілком справделивий. Якщо судити по обкладинці, то виглядає це як чергова дієта (ну або якась подібна поверхнева зожна пропаганда). А насправді доволі непогана книга про психологію харчування, про причини харчових розладів, про те, що не працюють (і не можуть працювати) дієти. І головне, що вона не звинувачує своїх читачів, не лає їх за брак сили волі і т.д. До недоліків можна віднести те, що поради даються не дуже практичні, ясне діло, що виконати їх не завжди можливо. Ну але цим, знаєте, навіть звичайна медицина грішить, чого там ображатися на психологію.
