(no subject)

[marynochka]

Мій прадід Юхим був заможним селянином, куркулем. Але його не розкуркулили, ця історія не про звірства радянського режиму. Так от: незадовго до колективізації він захотів придбати "машину" - якийсь механізм для сільськогосподарських робіт. Машина була дорога, тому купляти він збирався у складчину із сусідами. Але, як водиться, його компаньйони в останній момент не захотіли брати участь в покупці і він піднатужився, продав частину хазяйства і таки купив ту машину. Є велика підозра, що його просто тягнуло до механізмів, ну цікаво ж, таку само тягу успадкувала моя мама.

Аж тут колективізація. Він добровільно віддав машину в колгосп. Ні, ну ясно як добровільно: він же бачив, що робили з тими, хто чинив спротив. Одне тільки просив: щоб його поставили на ній робить. Техніка ж, ну, вимагає тями, вимагає бажання вчитися новому, вимагає живого інтересу. Але його не поставили: хто ти такий, щоб тут командувать. Результат дещо передбачуваний - машину дуже швидко уграли неправильним використанням.

Це я ось до чого згадала. От є Уляна Супрун, і вона мабуть же не свята. І чорт його знає, наскільки ефективною є та реформа. Але видно ж, що людина має мізки, вміє ними користуватися і її в цьому житті цікавить не тільки бабло. То може залиште її на своєму місці замість того, щоб розбирати ту машину, яку вона придумала, по гвинтикам? Хай би доводила до путя і відповідала, як щось піде не так. А то знову як ця система накриється киватимуть на попередників.