Ленін сказав: релігія – це опіум для народу, що допомагає йому забути про свої страждання. Можна по-різному ставитися як до самого Леніна так і до комуністичної ідеології (вона мені не близька), але ж яка, сука, точна аналогія.
Так, травмована віруюча людина може бути успішніша за травмованого атеїста. Вона може знайти роботу і працювати на ній, витримуючи біль від постійних принижень. Може завести сім’ю і дітей. Під опіумом травми менше болять. От тільки як і з наркотиками вся справа в дозі. Якщо балуватися цим лише на Паску і Різдво – цілком можна прожити довге і щасливе життя. Але якщо травма занадто глибока, біль занадто сильний і людина підсідає на цю дрянь міцно – все, пиши пропало. Вона майже гарантовано перетворить і своє життя, і життя людей, яким вона не байдужа, на справжнє пекло.
І зістрибнуть з цієї голки теж не так-то просто. Я знаю це на власній шкурі: я була щиро віруюча, але через свою звичку до всього доколупуватись, не боячись душевного болю, до мене дійшло, що релігійний світогляд хибний. Як мені тоді було боляче, я не можу описати. Ніхто не повірить. Ніде, в жодному творі мистецтва не описаний той біль.
Але я рада, що тоді пройшла через це. Бо на хибних поведінкових паттернах та світоглядних установках щастя не побудуєш.
Отож до віруючих, імхо, треба ставитись як до людей, що вживають алкоголь. Як людина вип’є чарку-другу на свята, під гарну закусь, спече паску, заспіває колядку – то можна навіть і приєднатися. Але від запойних, а особливо від тих, хто втягує інших (а особливо дітей) треба тікати, гублячи капці. І допомогти їм можна тільки якщо вони самі щиро захочуть кинути.

Так, травмована віруюча людина може бути успішніша за травмованого атеїста. Вона може знайти роботу і працювати на ній, витримуючи біль від постійних принижень. Може завести сім’ю і дітей. Під опіумом травми менше болять. От тільки як і з наркотиками вся справа в дозі. Якщо балуватися цим лише на Паску і Різдво – цілком можна прожити довге і щасливе життя. Але якщо травма занадто глибока, біль занадто сильний і людина підсідає на цю дрянь міцно – все, пиши пропало. Вона майже гарантовано перетворить і своє життя, і життя людей, яким вона не байдужа, на справжнє пекло.
І зістрибнуть з цієї голки теж не так-то просто. Я знаю це на власній шкурі: я була щиро віруюча, але через свою звичку до всього доколупуватись, не боячись душевного болю, до мене дійшло, що релігійний світогляд хибний. Як мені тоді було боляче, я не можу описати. Ніхто не повірить. Ніде, в жодному творі мистецтва не описаний той біль.
Але я рада, що тоді пройшла через це. Бо на хибних поведінкових паттернах та світоглядних установках щастя не побудуєш.
Отож до віруючих, імхо, треба ставитись як до людей, що вживають алкоголь. Як людина вип’є чарку-другу на свята, під гарну закусь, спече паску, заспіває колядку – то можна навіть і приєднатися. Але від запойних, а особливо від тих, хто втягує інших (а особливо дітей) треба тікати, гублячи капці. І допомогти їм можна тільки якщо вони самі щиро захочуть кинути.

no subject
Date: 2019-08-17 10:48 am (UTC)no subject
Date: 2019-08-17 11:41 am (UTC)