Методи фальсифікації історії (копіпаста)
Aug. 19th, 2019 12:11 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
marynochkaЗбережу тут, такий текст не можна залишати на відкуп фейсбуку. Рекомендований усім, хто вважає себе патріотом, а також тим, кому сучасна парадигма відмовляє у праві вважати себе патріотом.
Пост довгий і звернений, перш за все, до тих, хто любить історію.
Три місяці тому я розмістила у ФБ пост про методологію творення фейк-хісторі. Його прочитало небагато людей. І можливо, він на те заслуговував. Але сьогодні злива постів і перепостів свідків "злочинного підриву ДніпроГЕС" спонукає мене цей текст відновити (з деякими змінами та доповненнями). Отже, як фальсифікують історію?
Спосіб 1. Повністю фальшується вихідний документ. Напевно, найзнаменитішою в цьому плані підробкою є так званий Краледвірський рукопис, в якому викладено «відомості» про найдавнішу історію чехів. Якісно виготовлений на справжньому старому пергаменті чеськими просвітителями Ганкою та Ліндою у 1817 році, він аж до середини ХХ століття уводив в оману істориків (потрапив навіть до праць Льва Гумільова).
Спосіб 2. Умисно редагується документ у потрібному для публікатора дусі. Саме так з’явився на світ божий «наказ Жукова про виселення українців». Публікатор (кандидат історичних наук Василь Марочкін) умисно «обрізав» останній рядок з документу. А він такий: «Украинцы! Этот приказ находится в руках Германского Верховного Командования». До того ж він не вказав, що документ являє собою німецький метелик і, відповідно, зберігається в архіві саме в такому виді.
Спосіб 3. Гра з перекладом документу та контекстом його створення. Саме така доля спіткала Конституцію Пилипа Орлика – дійсно визначну пам’ятку правової думки, але не реально діючий нормативно-правовий акт. В оригіналі назва є такою: «Договоры и Постановлεnѧ Правъ и волностεй войсковыхъ мεжи Яснε вεлможнымъ εго милостю паномъ Филиппомъ Орликомъ новоизбраннымъ Войска Zапорожского гεтманомъ, и мεжи εнεральними особами, полковниками и тымъ жε Войскомъ Zапорожскимъ сполною з обоихъ сторонъ обрадою утвεржεnnыε и при волной εлεкції формалною присягою ωт того жъ Яснε вεлможного гεтмана потверженnые року ωт Рождεства Христова αψί, м[εся]ца априля дня ε» В перекладі латиною «Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus zaporoviensis». Думаю, тепер зрозуміло, звідки взявся міф про першу у світі конституцію. Додам лише, що конституціями в першій Речі Посполитій, до культури якої, зрозуміло, були так чи інакше причетні освічені українці, називали усі постанови сеймів. Наприклад, усім історикам добре відома Радомська конституція 1505 року «Nihil novi». І перша в Європі справжня конституція – таки польська. Це Конституція 3 травня 1791 р.
Спосіб 4. Вигадується факт, який поміщається до цілком достовірного контексту. Фактом, наприклад, була оборона Москви восени 1941 року. І героїзм, і реальні подвиги у ній мали місце. Але серед них було поміщено повністю вигаданий редакцією фронтової газети подвиг панфіловців біля роз’їзду Дубосєково. В наших українських реаліях до цілком достовірного контексту сталінщини поміщено факти «розстріляного з’їзду кобзарів», «800 харківських (або львівських, тут є варіанти фейку) студентів, розстріляних за бажання складати іспит українською, а не російською мовою», «3000 українських дівчат, утоплених в колимських болотах, щоб не народжували бендерівців». Інколи автори вигадок доволі швидко ідентифікуються, як це було з авторами панфіловської історії або з автором історії про розстріляних студентів, інколи має місце так звана міська легенда, тобто поступове й колективне перетворення чуток на доведений факт.
Спосіб 5. Перетворення художнього слова, тобто вигадки, на історичний факт. Виник за доби масових комунікацій. Чарівна сила митецького слова або ще краще – відео або кіно – створює неправдиві уявлення і навіть спомини про події. Хрестоматійний приклад – шедевр Ейзенштейна «Панцерник Потьомкін». Епізоди з розстрілом матросів під брезентів та розстрілом на великих сходах (пам’ятаєте дитячий візочок, який котився по сходинках?) є чистою вигадкою геніального режисера. Але у спогади деяких потьомкінців брезент потрапив. І навіть у пам’ятнику повсталим увічнений.
Спосіб 6. Реальний історичний факт домислюється вигадками у бажаному для фальсифікатора дусі. Такою виглядає розміщена сьогодні у багатьох інтернет-джерелах історія підриву греблі ДніпроГЕС у серпні 1941 року. Греблю дійсно підірвали аби хоч якось затримати наступ німецьких військ на Лівобережну Україну (наскільки це мало ефект – інша справа). Задля зменшення обсягу неминучої повені з верхнього водосховища протягом кількох днів до підриву спускали воду. Зрозуміло, що негативні наслідки підриву греблі та повені були. Але НЕ було 30-метрової хвилі, яка нібито докотилась до Нікополя. Розрахунки, зроблені гідротехніками, показують, що максимальна висота хвилі в районі Хортиці могла бути 1,5 метри. І вся ця вода протягом максимум доби розійшлась по річках-припливах Дніпра. Зрозуміло й те, що були загиблі від повені. Але не 100 тис. осіб: стільки людей фізично не було у поймі Дніпра на той момент. Цікаво, що псевдоісторику, який наприкінці 80-х років минулого століття висмоктав з пальця хвилю і кількість жертв, уже тоді говорили, що так не можна спотворювати історію. Але у нього був «залізний» аргумент: я патріот, а ви – ні!
Нагадаю золоті слова Томаша Масарика «Патріотизм не може ґрунтуватися на брехні». Так він відповів захисникам Краледвірського рукопису, які наполягали на тому, що заради ідеї можна й прибрехати.
У мене нема претензій до користувачів Фейсбуку, які некритично перепощують такі фейкові історії, не будучи при тому вченими чи журналістами. А ось від останніх все ж таки вимагається хоча би елементарний фактчекінг та критичне осмислення матеріалу, який вони збираються друкувати. Інакше над нами буде сміятися увесь світ, як сьогодні ми сміємося з вигадок фейкісториків а ля «Фоменко енд Носовський». Я вже не кажу, що багата, цікавюща, трагічна та велична, весела та сумна історія українського народу не заслуговує на таке з нею поводження.
Пост довгий і звернений, перш за все, до тих, хто любить історію.
Три місяці тому я розмістила у ФБ пост про методологію творення фейк-хісторі. Його прочитало небагато людей. І можливо, він на те заслуговував. Але сьогодні злива постів і перепостів свідків "злочинного підриву ДніпроГЕС" спонукає мене цей текст відновити (з деякими змінами та доповненнями). Отже, як фальсифікують історію?
Спосіб 1. Повністю фальшується вихідний документ. Напевно, найзнаменитішою в цьому плані підробкою є так званий Краледвірський рукопис, в якому викладено «відомості» про найдавнішу історію чехів. Якісно виготовлений на справжньому старому пергаменті чеськими просвітителями Ганкою та Ліндою у 1817 році, він аж до середини ХХ століття уводив в оману істориків (потрапив навіть до праць Льва Гумільова).
Спосіб 2. Умисно редагується документ у потрібному для публікатора дусі. Саме так з’явився на світ божий «наказ Жукова про виселення українців». Публікатор (кандидат історичних наук Василь Марочкін) умисно «обрізав» останній рядок з документу. А він такий: «Украинцы! Этот приказ находится в руках Германского Верховного Командования». До того ж він не вказав, що документ являє собою німецький метелик і, відповідно, зберігається в архіві саме в такому виді.
Спосіб 3. Гра з перекладом документу та контекстом його створення. Саме така доля спіткала Конституцію Пилипа Орлика – дійсно визначну пам’ятку правової думки, але не реально діючий нормативно-правовий акт. В оригіналі назва є такою: «Договоры и Постановлεnѧ Правъ и волностεй войсковыхъ мεжи Яснε вεлможнымъ εго милостю паномъ Филиппомъ Орликомъ новоизбраннымъ Войска Zапорожского гεтманомъ, и мεжи εнεральними особами, полковниками и тымъ жε Войскомъ Zапорожскимъ сполною з обоихъ сторонъ обрадою утвεржεnnыε и при волной εлεкції формалною присягою ωт того жъ Яснε вεлможного гεтмана потверженnые року ωт Рождεства Христова αψί, м[εся]ца априля дня ε» В перекладі латиною «Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus zaporoviensis». Думаю, тепер зрозуміло, звідки взявся міф про першу у світі конституцію. Додам лише, що конституціями в першій Речі Посполитій, до культури якої, зрозуміло, були так чи інакше причетні освічені українці, називали усі постанови сеймів. Наприклад, усім історикам добре відома Радомська конституція 1505 року «Nihil novi». І перша в Європі справжня конституція – таки польська. Це Конституція 3 травня 1791 р.
Спосіб 4. Вигадується факт, який поміщається до цілком достовірного контексту. Фактом, наприклад, була оборона Москви восени 1941 року. І героїзм, і реальні подвиги у ній мали місце. Але серед них було поміщено повністю вигаданий редакцією фронтової газети подвиг панфіловців біля роз’їзду Дубосєково. В наших українських реаліях до цілком достовірного контексту сталінщини поміщено факти «розстріляного з’їзду кобзарів», «800 харківських (або львівських, тут є варіанти фейку) студентів, розстріляних за бажання складати іспит українською, а не російською мовою», «3000 українських дівчат, утоплених в колимських болотах, щоб не народжували бендерівців». Інколи автори вигадок доволі швидко ідентифікуються, як це було з авторами панфіловської історії або з автором історії про розстріляних студентів, інколи має місце так звана міська легенда, тобто поступове й колективне перетворення чуток на доведений факт.
Спосіб 5. Перетворення художнього слова, тобто вигадки, на історичний факт. Виник за доби масових комунікацій. Чарівна сила митецького слова або ще краще – відео або кіно – створює неправдиві уявлення і навіть спомини про події. Хрестоматійний приклад – шедевр Ейзенштейна «Панцерник Потьомкін». Епізоди з розстрілом матросів під брезентів та розстрілом на великих сходах (пам’ятаєте дитячий візочок, який котився по сходинках?) є чистою вигадкою геніального режисера. Але у спогади деяких потьомкінців брезент потрапив. І навіть у пам’ятнику повсталим увічнений.
Спосіб 6. Реальний історичний факт домислюється вигадками у бажаному для фальсифікатора дусі. Такою виглядає розміщена сьогодні у багатьох інтернет-джерелах історія підриву греблі ДніпроГЕС у серпні 1941 року. Греблю дійсно підірвали аби хоч якось затримати наступ німецьких військ на Лівобережну Україну (наскільки це мало ефект – інша справа). Задля зменшення обсягу неминучої повені з верхнього водосховища протягом кількох днів до підриву спускали воду. Зрозуміло, що негативні наслідки підриву греблі та повені були. Але НЕ було 30-метрової хвилі, яка нібито докотилась до Нікополя. Розрахунки, зроблені гідротехніками, показують, що максимальна висота хвилі в районі Хортиці могла бути 1,5 метри. І вся ця вода протягом максимум доби розійшлась по річках-припливах Дніпра. Зрозуміло й те, що були загиблі від повені. Але не 100 тис. осіб: стільки людей фізично не було у поймі Дніпра на той момент. Цікаво, що псевдоісторику, який наприкінці 80-х років минулого століття висмоктав з пальця хвилю і кількість жертв, уже тоді говорили, що так не можна спотворювати історію. Але у нього був «залізний» аргумент: я патріот, а ви – ні!
Нагадаю золоті слова Томаша Масарика «Патріотизм не може ґрунтуватися на брехні». Так він відповів захисникам Краледвірського рукопису, які наполягали на тому, що заради ідеї можна й прибрехати.
У мене нема претензій до користувачів Фейсбуку, які некритично перепощують такі фейкові історії, не будучи при тому вченими чи журналістами. А ось від останніх все ж таки вимагається хоча би елементарний фактчекінг та критичне осмислення матеріалу, який вони збираються друкувати. Інакше над нами буде сміятися увесь світ, як сьогодні ми сміємося з вигадок фейкісториків а ля «Фоменко енд Носовський». Я вже не кажу, що багата, цікавюща, трагічна та велична, весела та сумна історія українського народу не заслуговує на таке з нею поводження.
