(no subject)

[marynochka]

Я вже писала про це колись, але навряд чи знайду, де саме. Колись на останній сторінці журналу "Однокласник" був опублікований вірш Кіплінга (в перекладі Євгена Сверстюка) "Якщо". Він мені дуже сподобався і став, своєрідною мантрою, можна сказать, молитвою, якщо цей термін можна застосувати до атеїстки. Як не дивно, я ніколи не знала його повністю на пам'ять, лише окремі постулати. А оце вирішила записати його на відео, але не вийшло, перші дублі не вдалі, хоч і є з чим працювати.

Так от: зараз я перечитала його і з щирим, в чомусь навіть містичним подивом усвідомила, що зараз я живу ось так. Хто в курсі всіх подробиць може оцінить. Не треба рвати серце, щоб висловити свої емоції: геніальні люди давно зробили це до нас.

... Виходить Хакслі був правий: моральні установки є сенс вдовбувати постійним повторюванням. Головне тільки правильно вибрати, що вдовблювати.



Як вистоїш, коли всі проти тебе—
Упали духом і тебе кленуть, і
Як всупереч усім ти віриш в себе,
А з їх невіри також візьмеш суть;
Якщо чекати зможеш ти невтомно,
Оббріханий — мовчати і пройти
Під поглядом ненависті, притому
Не грати цноти ані доброти;

Як зможеш мріять —

в мрійництво не впасти,

І думать — не творити думки культ,
Якщо Тріумф, зарівно як Нещастя,
Сприймеш як дим і вітер на віку;
Якщо стерпиш, як з правди твого слова
Пройдисвіт ставить пастку на простих,
Якщо впаде все, чим ти жив, і знову
Зумієш все почати — і звести;

Якщо ти зможеш в пориві одному
Поставить все на карту — і програть,
А потім — все спочатку, і нікому
Про втрати й слова навіть не сказать;
Якщо ти змусиш Серце, Нерви, Жили
Служити ще, коли уже в тобі
Усе згоріло, вигасло — лишилась
Одна лиш Воля — встоять в боротьбі;

Як зможеш гідно річ вести з юрбою
І з Королем не втратиш простоти,
Якщо усі рахуються з тобою —
На відстані, яку відміриш ти;
Якщо ущерть наповниш біг хвилини
Снагою дум, енергією дій,
Тоді весь світ тобі належить, сину,
І більше: ти — Людина, сину мій.

***