marynochka

Блін, яка я дурна. Нафіга мені диплом психолога? Це ж зайва єботня і зайві гроші. Диплом психолога– це ж просто інструмент, емоційно-забарвлена інформація, що мовляв видно людина розбирається у духовному житті, раз вона п*ять років чомусь училась і отримала бамажку. Так у мене уже є такий інструмент. Я можу нарешті дістати із шафи своє сліпучо-саюче біле пальто і розказать свою історію про жінку з ДЦП (ба навіть родину людей з ДЦП), які без допомоги здорових родичів виростили дитину. І в ній не буде ні слова брехні.

Чесно кажучи, я ненавиджу такі псевдомотиваційні історії. Вони принизливі, бо не допомагають зрозуміти людям суть, як же саме людині вдалося побороти свою біду. Це як рекламний буклет, а за ним пустишка. Треба буде її емоційно підкоригувати, щоб ця реклама не викликала в людях комплексу неповноцінності. Але цей інструмент діє. Нік Вуйнич збирає стадіони. Тільки Вуйнич несе в маси токсичну хуйню, а я взагалі нічого не буду нести: тільки збирать і ділиться виключно з тими, хто просить.

Я назву свою діяльність щось на зразок "експерементальний мотиваційний індивідуальний коучинг". І гасло: поверну вам самоповагу і віру в себе за дві години за допомогою чарівної сили мистецтва. Обережно, тут матюкаються. Ціна - двісті гривень за годину (поки що).

Основна ідея цієї методики в тому, що людині треба розібратися в своїх емоціях і правильно їх пережити. Я буду слухать що кому болить, думать, якою має бути правильна емоційна реакція на ту чи іншу проблему і підбирать найбільш влучний фрагмент з якого фільму/пісні/вірша виражає ту, чи іншу емоцію. Я думала була про МРТ, тю, нафіга мені МРТ, я читаю все у людських очах. Ну може і не все, але гострий біль я точно побачу.

В процесі такої роботи треба буде скласти нормальну класифікацію різних відтінків емоцій і який фрагмент із якого фільму найкраще попадає в масть. А може навіть і не фільмів, може комікси будуть зручніші. В нас так зневажають цей пласт культури, а він насправді такий виразний. Супер-Герой і Супер-Лиходій. Чисте зло і чисте добро. Ідеальний інструмент, як еталони чорного і білого для художника.

Я навіть знаю, кого можна буде попросити допомогти мені з цим. Але в принципі я теж подивилася багато фільмів і зможу справитись сама. А комікси можна віддати на відкуп Владику, наприклад. Він же моя дитина, він не дурніший за мене і зможе розібратися, які емоції викликає той чи інший фрагмент коміксу.

Хм. От бувають генномодифіковані організми. А я буду намагатися створювати патернореставровані особистості. Тільки це набагато простіше, бо у випадку помилки можна легко стерти помилково підібраний патерн.