(no subject)
Sep. 5th, 2019 12:55 pmОтож який з усього цього можна зробити загальний життєвий висновок. По-перше теза «моє тіло-моє діло» повна фігня. Ні, вона цілком справедлива, просто такий вибір має свою ціну (для мене вона виявилася завеликою).
Навколо нас є люди, яким ми небайдужі. Вони хвилюються за нас, вони просять «подбай про себе, мені боляче спостерігати твоє руйнування». Але я, виходить, вибрала начхати на почуття цих людей. Їм заболіло занадто сильно і психіка включила захисний механізм: байдужість. І все, нічого не вернеш, контакт розфігачений викруткою, мене попереджали.
Мій шлях – це шлях Волтера Вайта з Пуститися Берега. Це серіал не про рак і наркотики. Це серіал про шлях людини, якій набридло бути приниженою. І Волтер Вайт в своїй боротьбі за самоствердження похєрив у собі всі моральні норми. Майже всі, ясне діло.
Те саме відбулося і зі мною. На щастя, мені вдалося нікого не угробити фізично. Але суть та ж сама – плюєш на почуття людей – втрачаєш цих людей. І ніякі досягнення не допоможуть їх повернути.

Навколо нас є люди, яким ми небайдужі. Вони хвилюються за нас, вони просять «подбай про себе, мені боляче спостерігати твоє руйнування». Але я, виходить, вибрала начхати на почуття цих людей. Їм заболіло занадто сильно і психіка включила захисний механізм: байдужість. І все, нічого не вернеш, контакт розфігачений викруткою, мене попереджали.
Мій шлях – це шлях Волтера Вайта з Пуститися Берега. Це серіал не про рак і наркотики. Це серіал про шлях людини, якій набридло бути приниженою. І Волтер Вайт в своїй боротьбі за самоствердження похєрив у собі всі моральні норми. Майже всі, ясне діло.
Те саме відбулося і зі мною. На щастя, мені вдалося нікого не угробити фізично. Але суть та ж сама – плюєш на почуття людей – втрачаєш цих людей. І ніякі досягнення не допоможуть їх повернути.
