(no subject)
Sep. 5th, 2019 07:39 pmСьогодні нарешті дійшла до аптеки, вона розташована в пологовому будинку «Лелека». Гарний, знаєте, такий будинок: новий, стіни веселенько розфарбовані, у дворі скульптура пустушки така прикольна ))) У дворі когось зустрічали з кульками з виписки. Ну і, як водиться, я тут же згадала свою виписку.
В мене не було всього цього. Ніякої парадної виписки, ніякої прикольної фотосесії ні до пологів, ні після. Всю свою енергію, всі свої фінансові та емоційні ресурси я вклала на те, щоб домовитися з гарним лікарем на кесарів розтин. Я була морально готова пожертвувати усім, щоб народить здорову дитину. Я була готова до шраму через весь живіт. Я була готова до операції під місцевим наркозом або зовсім без нього. На щастя, мені не довелося йти на такі жертви. І наркоз був загальним, і шрам косметичним (його не видно навіть у бікіні), але через ці переживання мені було не до планування фотосесії на виписку.
Не шкодую ні грама. Тому що в моєму житті все-одно були справжні, не фальшиві кульки. Так, два роки підряд моя днюха припадала на квіз і мої друзі вітали мене неочікувано і дуже по щирому. І цього року я теж отримала дуже класний подарунок. І за такі речі неможливо віддячити, їх треба просто пам’ятати і частіше згадувати.
Минуле неможливо змінити. Я не можу забути чи виправити свої чи чужі помилки. Але і того справжнього що було: кульок, подарунків, передачок в лікарню і ще тисячу подібних справжніх речей від різних людей в мене теж ніхто забрати не може.

В мене не було всього цього. Ніякої парадної виписки, ніякої прикольної фотосесії ні до пологів, ні після. Всю свою енергію, всі свої фінансові та емоційні ресурси я вклала на те, щоб домовитися з гарним лікарем на кесарів розтин. Я була морально готова пожертвувати усім, щоб народить здорову дитину. Я була готова до шраму через весь живіт. Я була готова до операції під місцевим наркозом або зовсім без нього. На щастя, мені не довелося йти на такі жертви. І наркоз був загальним, і шрам косметичним (його не видно навіть у бікіні), але через ці переживання мені було не до планування фотосесії на виписку.
Не шкодую ні грама. Тому що в моєму житті все-одно були справжні, не фальшиві кульки. Так, два роки підряд моя днюха припадала на квіз і мої друзі вітали мене неочікувано і дуже по щирому. І цього року я теж отримала дуже класний подарунок. І за такі речі неможливо віддячити, їх треба просто пам’ятати і частіше згадувати.
Минуле неможливо змінити. Я не можу забути чи виправити свої чи чужі помилки. Але і того справжнього що було: кульок, подарунків, передачок в лікарню і ще тисячу подібних справжніх речей від різних людей в мене теж ніхто забрати не може.
