Дві задачі
Sep. 7th, 2019 08:56 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
marynochkaОтож на даний момент переді мною дві задачі: локальна і глобальна.
Локальна полягає в тому, щоб відпочити, відновити здоров’я, відновити адекватність по факту і в очах людей. Вернутися до виконання своїх родинних обов’язків, на роботу, ну і поменше переживать при їх виконанні. Токсичні стосунки акуратно звести до мінімуму без ексцесів (ну його нафіг так переживать через кожну дуру), особисті драми потихеньку пережить, переживання звести до мінімуму.
Тут ось виявилося раптово, що людей на світі багато і можна запросто знайти як не одного, так іншого бажаючого послухать чергову офігенну історію з моєї роботи чи життя. Головне знеособлювать персонажів, щоб не псувати життя реальним людям. Якого чорта їх у мене так багато цих історій – це питання, на яке поки що у мене немає відповіді. Можливо це тому, що я багато додумую того, чого немає. Теж мені Агата Крісті.
Коротше: помірність та адекватність – ось два правила, якими мені слід керуватися в цьому океані абсурду.
Ну і глобальна задача: написати таки книжку на основі тих висновків, які я зробила останнім часом. Придумати і поставити нормальні експерименти, обкатати практичну частину. Загальна ідея - це побудувати місток між біологією, яка вивчає матеріальну основу мозку, та гуманітарними науками.
Власне цей місток вже почали будувати такі титани як Докінз, Марков, Джейкобсон і купа інших, прізвищ яких я не знаю через своє вимушене невігластво. Цей місток на всю катушку розфарбовують такі популяризатори науки як Панчин, Тімонова, Казанцева та інші не менш важливі люди. Моє ім’я не буде стояти поруч з ними. Треба бути скромнішою. Мені треба написати книжку на зразок філософсько-психологічних історій. Де кожне нудне теоретичне знання, яке я здобула в нерівній боротьбі з вітряками та велосипедами, буде ілюструватися цікавою історією із уже існуючих фільмів чи пісень. Ну і треба якось вийти на вищеперерахованих корифеїв, раптом вони погодяться почитати окремі мої статті і дати їм нормальну оцінку.
Не заради грошей чи слави. Гроші я буду заробляти на своїй нудній і ненависній роботі, як не виженуть. Слава для мене шкідлива, випробування мідними трубами я проходжу паршиво. Просто ну треба ж спробувать зробити у цьому недовгому житті щось толкове і цікаве.
Локальна полягає в тому, щоб відпочити, відновити здоров’я, відновити адекватність по факту і в очах людей. Вернутися до виконання своїх родинних обов’язків, на роботу, ну і поменше переживать при їх виконанні. Токсичні стосунки акуратно звести до мінімуму без ексцесів (ну його нафіг так переживать через кожну дуру), особисті драми потихеньку пережить, переживання звести до мінімуму.
Тут ось виявилося раптово, що людей на світі багато і можна запросто знайти як не одного, так іншого бажаючого послухать чергову офігенну історію з моєї роботи чи життя. Головне знеособлювать персонажів, щоб не псувати життя реальним людям. Якого чорта їх у мене так багато цих історій – це питання, на яке поки що у мене немає відповіді. Можливо це тому, що я багато додумую того, чого немає. Теж мені Агата Крісті.
Коротше: помірність та адекватність – ось два правила, якими мені слід керуватися в цьому океані абсурду.
Ну і глобальна задача: написати таки книжку на основі тих висновків, які я зробила останнім часом. Придумати і поставити нормальні експерименти, обкатати практичну частину. Загальна ідея - це побудувати місток між біологією, яка вивчає матеріальну основу мозку, та гуманітарними науками.
Власне цей місток вже почали будувати такі титани як Докінз, Марков, Джейкобсон і купа інших, прізвищ яких я не знаю через своє вимушене невігластво. Цей місток на всю катушку розфарбовують такі популяризатори науки як Панчин, Тімонова, Казанцева та інші не менш важливі люди. Моє ім’я не буде стояти поруч з ними. Треба бути скромнішою. Мені треба написати книжку на зразок філософсько-психологічних історій. Де кожне нудне теоретичне знання, яке я здобула в нерівній боротьбі з вітряками та велосипедами, буде ілюструватися цікавою історією із уже існуючих фільмів чи пісень. Ну і треба якось вийти на вищеперерахованих корифеїв, раптом вони погодяться почитати окремі мої статті і дати їм нормальну оцінку.
Не заради грошей чи слави. Гроші я буду заробляти на своїй нудній і ненависній роботі, як не виженуть. Слава для мене шкідлива, випробування мідними трубами я проходжу паршиво. Просто ну треба ж спробувать зробити у цьому недовгому житті щось толкове і цікаве.
