Істеричність

[marynochka]

Головна моя негативна риса – це істеричність. От у випадку з поверненням з гри. Хлопці не хвилювалися за мене, вони були впевнені, що я встигну. Я дуже хвилювалася, бо боялася залишитися одна вночі перед закритими воротами санаторію. Їхній спокій помилково сприйняла за надмірну холодність. Не треба так, від зайвого кіпішу нікому немає користі.

Треба брати приклад із Шрека, який заспокоював осла фразою щось на зразок «Не бійся, у цьому лісі я найстрашніше чудовисько». Об*єктивно мої справи із здоров*ям гірші ніж два місяці назад, так. Але тепер дійсно, найстрашніша людина в моєму житті – це я сама. Немає гарантії, що я справлюся, так. Немає жодної впевненості ні в собі, ні в інших людях. Ну і чорт з нею з тією впевненістю.

Я згадую свою маму, яка все життя боролася і з моєю, і зі своїми хворобами. Вона наважилася народити другу дитину, не дивлячись на відсутність підтримки і жахливий попередній досвід. Але вона заклала великий запас міцності, розраховувавла в першу чергу саме на себе і вона справилася. О, вона багато з чим справилася. Але, ясне діло, не з усім. Є речі, які залежать від інших людей. Є речі, які взагалі ні від чого не залежать. Але свою частину програми вона виконала на максимум.

В мене немає вибору. Я маю старатися. І маю навчитися вже нарешті миритися з тим, що можу не все. І припинить уже нарешті за це хвилюватись.