(no subject)
Sep. 24th, 2019 09:37 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
marynochkaВ анонімній групі підтримки знайшла і поговорила з нормальним психологом, яка ніби працювала з такими станами. Ось що вона пише:
"Критерий изменения состояния - сообщения самого человека о том, что она стал, например, лучше спать, изменилось настроение, стало более ровным и спокойным, улучшились отношения близкими.
И с моей стороны внешнее наблюдение - если человек перестал условно говоря размахивать руками и почти кричать о то,какие все вокруг нехорошие пока он ехал на консультацию, а стал говорить.что решил заняться этим, пошел туда, получил удовольствие там и вообще планирует делать то-то - улучшение есть."
Баришня точно в темі: саме так, бляха муха, в гострій стадії всі здаються дуже нехорошими. Прям дуже-дуже. І вигрібали вони за все наліво і направо. А тепер мені не просто соромно. Просто треба якось прийняти той жахливий факт, що за всю ту фігню, що я наговорила, не вийде нормально вибачитися. Рятує лише те, що люди мене оточують все ж нормальні, дуже багато вже сказало щось на зразок: "не парся, ми в курсі, що ти була не в собі".
Так що я не безнадійна. Нехай настрій ще кидає, але я можу поводитись адекватно. Стараюсь наїжджати на рідних в нормальній мірі. Зовсім стати лапочкою я не можу, пардон, я нею ніколи не була. Та й хлопці мої регулярно борзіють - це об*єктивна реальність. Так що даю чортів, але стараюсь акуратно.
Коли дзвонять друзі - стараюсь не виказувать. Ніби виходить. Стараюсь не жалітися. Стараюсь не учити як треба жить (з цим гірше, все ще учу).
Сплю тільки із снодійними, на жаль. З іншого боку є повно людей, яки сплять тільки на снодійних. Старість, пережитий стрес, звичне явище. Так що моя ситуація тут не унікальна і не трагічна.
До прийому живого психолога 5 днів.
"Критерий изменения состояния - сообщения самого человека о том, что она стал, например, лучше спать, изменилось настроение, стало более ровным и спокойным, улучшились отношения близкими.
И с моей стороны внешнее наблюдение - если человек перестал условно говоря размахивать руками и почти кричать о то,какие все вокруг нехорошие пока он ехал на консультацию, а стал говорить.что решил заняться этим, пошел туда, получил удовольствие там и вообще планирует делать то-то - улучшение есть."
Баришня точно в темі: саме так, бляха муха, в гострій стадії всі здаються дуже нехорошими. Прям дуже-дуже. І вигрібали вони за все наліво і направо. А тепер мені не просто соромно. Просто треба якось прийняти той жахливий факт, що за всю ту фігню, що я наговорила, не вийде нормально вибачитися. Рятує лише те, що люди мене оточують все ж нормальні, дуже багато вже сказало щось на зразок: "не парся, ми в курсі, що ти була не в собі".
Так що я не безнадійна. Нехай настрій ще кидає, але я можу поводитись адекватно. Стараюсь наїжджати на рідних в нормальній мірі. Зовсім стати лапочкою я не можу, пардон, я нею ніколи не була. Та й хлопці мої регулярно борзіють - це об*єктивна реальність. Так що даю чортів, але стараюсь акуратно.
Коли дзвонять друзі - стараюсь не виказувать. Ніби виходить. Стараюсь не жалітися. Стараюсь не учити як треба жить (з цим гірше, все ще учу).
Сплю тільки із снодійними, на жаль. З іншого боку є повно людей, яки сплять тільки на снодійних. Старість, пережитий стрес, звичне явище. Так що моя ситуація тут не унікальна і не трагічна.
До прийому живого психолога 5 днів.
