(no subject)
Sep. 27th, 2019 11:08 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
marynochkaЯ так подивилася: як кумедно виходить. З точки зору сторонніх людей всім чоловікам, які мають зі мною справу, можна тільки поспівчувати. Бідний мій чоловік, якого я пиляю, бідний мій батько, якого я тримаю на дистанції і спілкуюсь холодно, бідний мій начальник, з яким я лаюся, бідні мої друзі, яким я дуже жорсткого їжджу по мізках, бідні мої колеги, яким я вставляю жорстких пістонів за «невинні жарти». Словом, виходить не Марина, а фурія якась, да?
А насправді, панове, основна проблема чоловіків, що вони не вміють добросовісно поводитись у відносинах. Вийобуватись треба менше і в таких стосунках нормальним чоловікам зі мною дуже комфортно. І вони ставляться до мене з повагою і вдячністю. Бо від мене є реальна користь в стосунках: і професійна, і емоційна. Я дуже добросовісна людина. Я хочу в першу чергу співпрацювати, але мститися і виперндрюватись. І цього ж чекаю від людей. І в моєму житті було купа людей, які приймали такі правила гри. Як же з ними класно мати справу.
Так було з молодшим адвокатом на моїй першій роботі, який одразу зацінив, що я шарю, і дуже морально підтримував мене в той важкий період. Так було з першим моїм начальником на держслужбі. Він не був професіоналом, але мене дуже поважав, довіряв мені і старався не ускладнювати мені життя.
Так було з другим моїм начальником. Я пам*ятаю, як мене хотіли вжарить за якийсь прострочений документ, а він сказав: як дійде діло до написання пояснювальної, напиши, що я дав тобі його запізно. До цього не дійшло, але як же це круто відчувати, що за тебе хтось готовий стати горою. А ще він при мені на весь департамент заявив, що ми, мовляв, коханці. І я це тут же підтвердила. Ну поржали з усіма присутніми – всім зрозуміло, що ми ніякі не коханці.
Так було і є з колегами. Купа таких дрібних речей набирається за життя. Осього весною в мене нерви не витримали (ще та історія, не дуже цікава), я розревілася і мій колега просто відвіз мене додому. Звичайно ж по дорозі він мені розказував, що до всього треба ставитись простіше, але додому-то відвіз, потративши і бензин, і час.
Тут треба розуміти, що люди з першого абзацу, коли поводяться нормально, теж отримують нормальне ставлення у відповідь. Я дуже ціную все, що для мене робиться. Ну і звичайно ж ці загалом добросовісні люди, коли лажають, вигрібають від мене на повну катушку.
Словом, правило одне: хто ставиться до мене добре – за того я горою, хто байдуже – тому болт, хто намагається вкусити або ж перекласти на мене свою роботу – того кусаю з усієї сили. І хоч самі люди не міняються, поведінку свою вони міняють регулярно. Міняється поведінка людини – міняється моє ставлення у відповідний бік.
З жінками та ж ситуація, але є нюанси, над цим треба ще подумать.
А насправді, панове, основна проблема чоловіків, що вони не вміють добросовісно поводитись у відносинах. Вийобуватись треба менше і в таких стосунках нормальним чоловікам зі мною дуже комфортно. І вони ставляться до мене з повагою і вдячністю. Бо від мене є реальна користь в стосунках: і професійна, і емоційна. Я дуже добросовісна людина. Я хочу в першу чергу співпрацювати, але мститися і виперндрюватись. І цього ж чекаю від людей. І в моєму житті було купа людей, які приймали такі правила гри. Як же з ними класно мати справу.
Так було з молодшим адвокатом на моїй першій роботі, який одразу зацінив, що я шарю, і дуже морально підтримував мене в той важкий період. Так було з першим моїм начальником на держслужбі. Він не був професіоналом, але мене дуже поважав, довіряв мені і старався не ускладнювати мені життя.
Так було з другим моїм начальником. Я пам*ятаю, як мене хотіли вжарить за якийсь прострочений документ, а він сказав: як дійде діло до написання пояснювальної, напиши, що я дав тобі його запізно. До цього не дійшло, але як же це круто відчувати, що за тебе хтось готовий стати горою. А ще він при мені на весь департамент заявив, що ми, мовляв, коханці. І я це тут же підтвердила. Ну поржали з усіма присутніми – всім зрозуміло, що ми ніякі не коханці.
Так було і є з колегами. Купа таких дрібних речей набирається за життя. Осього весною в мене нерви не витримали (ще та історія, не дуже цікава), я розревілася і мій колега просто відвіз мене додому. Звичайно ж по дорозі він мені розказував, що до всього треба ставитись простіше, але додому-то відвіз, потративши і бензин, і час.
Тут треба розуміти, що люди з першого абзацу, коли поводяться нормально, теж отримують нормальне ставлення у відповідь. Я дуже ціную все, що для мене робиться. Ну і звичайно ж ці загалом добросовісні люди, коли лажають, вигрібають від мене на повну катушку.
Словом, правило одне: хто ставиться до мене добре – за того я горою, хто байдуже – тому болт, хто намагається вкусити або ж перекласти на мене свою роботу – того кусаю з усієї сили. І хоч самі люди не міняються, поведінку свою вони міняють регулярно. Міняється поведінка людини – міняється моє ставлення у відповідний бік.
З жінками та ж ситуація, але є нюанси, над цим треба ще подумать.
