Двосторонній зв'язок
Sep. 30th, 2019 10:17 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
marynochkaЯкби би вам не набридло все це читати, але я таки опишу чергове «геніальне» відкриття. Для правильної взаємодії між людьми їхні ролі в стосунках повинні розумітися однаково. Якщо з одного боку «ты начальник – я дурак», то з іншого «я начальник – ты дурак». Це приклад ідеальної взаємодії. При цьому, мабуть, немає неправильних ролей будьте хоч вовком і червоною шапочкою, головне, щоб обидва однаково розуміли хто саме вовк, а хто червона шапочка.
Проблеми починаються, коли люди сприймають свої ролі по-різному. Ніби до компа підключили прінтер, а комп сприйняв його як клавіатуру. Ну і все: ні ввести текст, ні вивести. Ну це ще ладно, тут хоч ясно. А он фіксики підключали навушники в якості мікрофона і вони працювали. Але фігово.
Отож ми дуже часто підключаємо до свого серця людей неправильно. Він од неї хоче сексу – вона від нього шлюбу. Вона хоче бачити в ньому чоловіка – він у ній турботливого опікуна. Найгірше з дітьми. Мами підключають дітей як маленьких дітей, а як діти виростають - не можуть переключитися і сприймати їх як доросли, рівноправних людей.
Тому я вирішила подивитися нарешті на свої стосунки з людьми максимально тверезо і запитати себе «хто я для них?» і «хто вони для мене?» І все потихеньку стає на свої місця. Так, якщо людина партнер у команді по вікторині, не треба чекати від неї психологічної підтримки. З тими, хто бачить в мені колегу, треба поводитись як колега. Для свого восьмирічного сина я мама, але при цьому треба не забувать, що він росте і характер наших відносин міняється.
Взагалі це справедливо для всіх відносин. Самі люди не міняються, принаймні ключове ядро особистості. Але обставини, в яких ми з ними живемо, міняються постійно. А значить міняється поведінка обох учасників і як наслідок характер відносин. Були друзі, потім вирішили відкрити спільний бізнес – стали партнери по бізнесу, потім закохалися в одну дівчину – стали суперниками. І якщо вони усвідомлять, що тепер вони суперники, а не друзі – все буде добре, чесна боротьба, в чомусь навіть благородна, бо вони ж пам*ятають про колишню дружбу. Але якщо ні – це жопа, вони обидва страждатимуть через неправильну ідентифікацію себе у стосунках. Так само як страждають батьки і діти від гіперопіки, так само, як страждають люди у неправильно побудованих шлюбах.
Отож ревізія та інвентаризація наше все. Монтуємо людей у правильні порти, визначаємо їхні ролі у нашому житті, підбираємо правильні дрова, акуратно (акуратно, а не так як я) відключаємо людей, які сприймають нас не так як нам того хочеться. Якщо є можливість – підключаємо правильно. В критичних випадках з’ясовуємо стосунки. Наголошую: в критичних, а не з усіма підряд. Не знаю, чи буде нам щастя, але нездорової фігні, по ідеї, повинно стати менше.
Проблеми починаються, коли люди сприймають свої ролі по-різному. Ніби до компа підключили прінтер, а комп сприйняв його як клавіатуру. Ну і все: ні ввести текст, ні вивести. Ну це ще ладно, тут хоч ясно. А он фіксики підключали навушники в якості мікрофона і вони працювали. Але фігово.
Отож ми дуже часто підключаємо до свого серця людей неправильно. Він од неї хоче сексу – вона від нього шлюбу. Вона хоче бачити в ньому чоловіка – він у ній турботливого опікуна. Найгірше з дітьми. Мами підключають дітей як маленьких дітей, а як діти виростають - не можуть переключитися і сприймати їх як доросли, рівноправних людей.
Тому я вирішила подивитися нарешті на свої стосунки з людьми максимально тверезо і запитати себе «хто я для них?» і «хто вони для мене?» І все потихеньку стає на свої місця. Так, якщо людина партнер у команді по вікторині, не треба чекати від неї психологічної підтримки. З тими, хто бачить в мені колегу, треба поводитись як колега. Для свого восьмирічного сина я мама, але при цьому треба не забувать, що він росте і характер наших відносин міняється.
Взагалі це справедливо для всіх відносин. Самі люди не міняються, принаймні ключове ядро особистості. Але обставини, в яких ми з ними живемо, міняються постійно. А значить міняється поведінка обох учасників і як наслідок характер відносин. Були друзі, потім вирішили відкрити спільний бізнес – стали партнери по бізнесу, потім закохалися в одну дівчину – стали суперниками. І якщо вони усвідомлять, що тепер вони суперники, а не друзі – все буде добре, чесна боротьба, в чомусь навіть благородна, бо вони ж пам*ятають про колишню дружбу. Але якщо ні – це жопа, вони обидва страждатимуть через неправильну ідентифікацію себе у стосунках. Так само як страждають батьки і діти від гіперопіки, так само, як страждають люди у неправильно побудованих шлюбах.
Отож ревізія та інвентаризація наше все. Монтуємо людей у правильні порти, визначаємо їхні ролі у нашому житті, підбираємо правильні дрова, акуратно (акуратно, а не так як я) відключаємо людей, які сприймають нас не так як нам того хочеться. Якщо є можливість – підключаємо правильно. В критичних випадках з’ясовуємо стосунки. Наголошую: в критичних, а не з усіма підряд. Не знаю, чи буде нам щастя, але нездорової фігні, по ідеї, повинно стати менше.
