(no subject)

[marynochka]

І коли я дописала попередній пост, до мене дійшло. Так, дійсно, в мене нервова система екстремальщика. Коли я у справженій біді, де треба якось конкретно діяти: я заспокоююсь. Їй-богу: спокійна як удав "ну вот исчезла дрожь в руках". Але екстремальними видами спорту я займатися не можу, бо якщо я покалічусь або уб*юсь, не дай бог, ні про мене, ні про мою родину не буде кому турбуватися.

Значить ота ідея про отримання адвокатського свідоцтва - вона правильна. І в приватний сектор, в саму душогубку. Там стрес має інший характер ніж на держслужбі. Там все залежить від тебе, а не від боягузливих начальників. Там твоя лажа - це твоя лажа. Там ти приймаєш рішення в дуже екстренних умовах. Чорт забирай, я при роботі в адвоката теж місяцями недосипала. Хіба мені щось сталося? Максимум на лавочці раз поревіла, коли сучки дівчата комп*ютер не давали щоб працювати. Ну і трохи не здохла від страху, коли попала на 10 000 баксів. Фігня взагалі. І підтримки ніякої не було і в помині ні від кого: всі тільки клювали. Нафіга мені підтримка? Що, в моєму оточенні є хтось, хто стоїть на цій землі міцніше ніж я?

Словом, енергію треба направляти в мирне русло. Можливо моя підсвідомість давно хотіла мені це сказати, тому я і вела себе так на роботі, в надії що мене звільнять. Ну не для мене спокійне і щасливе життя. Значить буде неспокійне і веселе. Це точно краще ніж спокійне і болюче.