(no subject)
Oct. 1st, 2019 09:40 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
marynochkaТа подруга, що рекомендувала відпустити людей, яким я не дуже потрібна, була права. Вона помилялася лише в методі. Безглуздо повторювати собі «я відпускаю» (бо це брехня), мені більше подобається оперувати фактами (бо вони правда).
Отож людина номер раз. Її я образила першою і то дуже сильно. Тому за місяць вона ні разу не подзвонила (ну щоб мене не хвилювати). Але трубку брала. Моє прохання почитати мене в соцмережах, щоб зрозуміти, чому я страждаю не виконала. Вона у своєму праві: купа реальних проблем, про мою адекватність вона питала у друзів, а мої страждання їй байдужі – вона страждає не менше.
От це воно. А тепер робимо так: «їй байдужі мої страждання» - «мені байдужі її страждання». І повторюємо цю мантру у тих випадках, коли я раптом ні з того, ні з сього почну хвилюватись за неї. Подзвонить перша – я візьму трубку. А там побачим. Допомога тільки за запитом. Психологічну підтримку більше не надаю.
Трошки інша ситуація із друзями, які мене читають. Читають – значить спостерігають, чи я страждаю, значить їм не байдуже. Але взаємодіяти зі мною в реалі не спішать. Один із них дав чітко зрозуміти, що ні бачити, ні чути, ні спілкуватися не хоче. Він не виражає мені співчуття не намагається полегшити мій стан (скоріш за все думає, що це не в його силах). До речі, в мене допомоги ніколи не просив. Все чесно.
Отож треба так: «в мене не просять і не надають допомогу» - «я не прошу і не надаю допомогу». А щоб не рвати собі душу від безпомічності – не слідкуй за його справами. Єдина інформація, яка до мене надходить – це лише фактаж про читання мого блогу. Ну і ок. Він слідкує що я пишу - я бачу, що він все ще слідкує.
Інша подруга читає і дзвонить, але рідко, бо має мало часу. У кожного своє життя, свої турботи (а їх у неї по горло, об*єктивно значно більше ніж у мене). Значить я теж буду іноді цікавитись її життям і говорить по телефону без надриву, коли це буде зручно нам обом. Про допомогу вона мене ніколи не просить – значить з допомогою працюєму як у попередньому абзаці. Допомога тільки за наявності запиту.
Словом, для того, щоб побудувати нормальні стосунки з кимось, треба взяти об*єктивну інформацію, що надходить від цієї людини, покрутити, навісити в душі на ці стосунки правильний ярличок і діяти в їх рамках. На жаль, ці ярлички мене не дуже влаштовують, але на це немає ради. П*ять стадій наше все: попсіхувала, поплакала і змирись. І тоді вийде направити енергію в інше, більш продуктивне русло.
Отож людина номер раз. Її я образила першою і то дуже сильно. Тому за місяць вона ні разу не подзвонила (ну щоб мене не хвилювати). Але трубку брала. Моє прохання почитати мене в соцмережах, щоб зрозуміти, чому я страждаю не виконала. Вона у своєму праві: купа реальних проблем, про мою адекватність вона питала у друзів, а мої страждання їй байдужі – вона страждає не менше.
От це воно. А тепер робимо так: «їй байдужі мої страждання» - «мені байдужі її страждання». І повторюємо цю мантру у тих випадках, коли я раптом ні з того, ні з сього почну хвилюватись за неї. Подзвонить перша – я візьму трубку. А там побачим. Допомога тільки за запитом. Психологічну підтримку більше не надаю.
Трошки інша ситуація із друзями, які мене читають. Читають – значить спостерігають, чи я страждаю, значить їм не байдуже. Але взаємодіяти зі мною в реалі не спішать. Один із них дав чітко зрозуміти, що ні бачити, ні чути, ні спілкуватися не хоче. Він не виражає мені співчуття не намагається полегшити мій стан (скоріш за все думає, що це не в його силах). До речі, в мене допомоги ніколи не просив. Все чесно.
Отож треба так: «в мене не просять і не надають допомогу» - «я не прошу і не надаю допомогу». А щоб не рвати собі душу від безпомічності – не слідкуй за його справами. Єдина інформація, яка до мене надходить – це лише фактаж про читання мого блогу. Ну і ок. Він слідкує що я пишу - я бачу, що він все ще слідкує.
Інша подруга читає і дзвонить, але рідко, бо має мало часу. У кожного своє життя, свої турботи (а їх у неї по горло, об*єктивно значно більше ніж у мене). Значить я теж буду іноді цікавитись її життям і говорить по телефону без надриву, коли це буде зручно нам обом. Про допомогу вона мене ніколи не просить – значить з допомогою працюєму як у попередньому абзаці. Допомога тільки за наявності запиту.
Словом, для того, щоб побудувати нормальні стосунки з кимось, треба взяти об*єктивну інформацію, що надходить від цієї людини, покрутити, навісити в душі на ці стосунки правильний ярличок і діяти в їх рамках. На жаль, ці ярлички мене не дуже влаштовують, але на це немає ради. П*ять стадій наше все: попсіхувала, поплакала і змирись. І тоді вийде направити енергію в інше, більш продуктивне русло.
