Функції добра і зла
Oct. 1st, 2019 01:55 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
marynochkaКолись в одній розмові я сказала, що я дуже зла людина. Мені не повірили і, як показала практика, абсолютно даремно. Сьогодні до мене нарешті дійшло, що саме я мала тоді на увазі.
Суть добра в тому, що воно будує. Будинки і дороги, органи і тканини, зв*язки між нейронами та людьми. Суть зла в тому, що воно руйнує і при тому руйнує екстренно. Смерть від старості як і руйнування будинку від часу – це не зло, це наслідок дії закону наростаючої ентропії. А зло – воно руйнує те, що могло б ще працювати. Так зносять будинок, який міг би ще стояти, так руйнуються стосунки між людьми внаслідок злої сварки (а значить і зв*язки між нейронами у головах).
Мені психолог сказала, що коли зв'язок між нейронами побудовано там виділяється дофамін і людина отримує задоволення від досягнення мети. Якщо зв'язок не може бути побудовано правильно – виділяється кортизол, гормон стресу, який викликає реакцію «бий, біжи, замри». Так от: бий – це гнів, емоція зла.
Всім нам хотілося б жити у добрі. Тільки будувати: нові будинки, нові гарні стосунки між людьми, нові організми (ну дітей тобто). Проте, на жаль, при будівництві виникають помилки. І щоб їх виправляти треба руйнувати збудоване. А коли руйнуєш щось екстренно – ти страждаєш. Оце страждання виконує роль запобіжника, щоб той, хто руйнує, не завдав більшої шкоди ніж треба. Страждає дитина, якій приходиться розвалювати неправильно побудований будиночок, страждає вишивальниця, якій приходиться випорювати неправильно вишитий малюнок.
Ну і людина, яка виливає свій праведний гнів на оточуючих теж страждає – повірте на слово. Перший раз в процесі гніву, а потім від усвідомлення що по-перше ти зробила боляче людям, а по-друге від того, що вони перестали мати з тобою справу. Агресорам ніхто не співчуває, як справедливо зазначила Ольга Брильова. Її я теж відфрендила, від гріха подалі, бо в мене до неї теж купа претензій, але з мене реально досить гніву.
Так от: я дійсно зла, бо не боюся ні завдавати страждань іншим, ні страждати від наслідків свого гніву сама. Не хочу (якби ви знали ЯК я цього не хочу), але і не боюся страждань: ні чужих ні тим більше своїх. Не все в цьому житті іде як мені хочеться. Прикол в тому, що чим раніше виявиш помилку тим легше її виправити, тим меншою кров*ю все це обійдеться. А свої образи, свій біль я занадто глибоко забила всередину і занадто довго ігнорувала. От воно і рвонуло. І зачепило дуже багато людей.
Але зараз ніби більше немає чого руйнувати з такою енергією. Зруйнованого в попіл не повернеш і будем потихеньку будувати щось нове. Наприклад сьогодні поїхала взяла список документів для отримання адвокатського свідоцтва. Так що в мене новий квест – ура. І там буде місце і для моєї винахідливості, і для моєї пристрасті, і для мого праведного гніву.
Суть добра в тому, що воно будує. Будинки і дороги, органи і тканини, зв*язки між нейронами та людьми. Суть зла в тому, що воно руйнує і при тому руйнує екстренно. Смерть від старості як і руйнування будинку від часу – це не зло, це наслідок дії закону наростаючої ентропії. А зло – воно руйнує те, що могло б ще працювати. Так зносять будинок, який міг би ще стояти, так руйнуються стосунки між людьми внаслідок злої сварки (а значить і зв*язки між нейронами у головах).
Мені психолог сказала, що коли зв'язок між нейронами побудовано там виділяється дофамін і людина отримує задоволення від досягнення мети. Якщо зв'язок не може бути побудовано правильно – виділяється кортизол, гормон стресу, який викликає реакцію «бий, біжи, замри». Так от: бий – це гнів, емоція зла.
Всім нам хотілося б жити у добрі. Тільки будувати: нові будинки, нові гарні стосунки між людьми, нові організми (ну дітей тобто). Проте, на жаль, при будівництві виникають помилки. І щоб їх виправляти треба руйнувати збудоване. А коли руйнуєш щось екстренно – ти страждаєш. Оце страждання виконує роль запобіжника, щоб той, хто руйнує, не завдав більшої шкоди ніж треба. Страждає дитина, якій приходиться розвалювати неправильно побудований будиночок, страждає вишивальниця, якій приходиться випорювати неправильно вишитий малюнок.
Ну і людина, яка виливає свій праведний гнів на оточуючих теж страждає – повірте на слово. Перший раз в процесі гніву, а потім від усвідомлення що по-перше ти зробила боляче людям, а по-друге від того, що вони перестали мати з тобою справу. Агресорам ніхто не співчуває, як справедливо зазначила Ольга Брильова. Її я теж відфрендила, від гріха подалі, бо в мене до неї теж купа претензій, але з мене реально досить гніву.
Так от: я дійсно зла, бо не боюся ні завдавати страждань іншим, ні страждати від наслідків свого гніву сама. Не хочу (якби ви знали ЯК я цього не хочу), але і не боюся страждань: ні чужих ні тим більше своїх. Не все в цьому житті іде як мені хочеться. Прикол в тому, що чим раніше виявиш помилку тим легше її виправити, тим меншою кров*ю все це обійдеться. А свої образи, свій біль я занадто глибоко забила всередину і занадто довго ігнорувала. От воно і рвонуло. І зачепило дуже багато людей.
Але зараз ніби більше немає чого руйнувати з такою енергією. Зруйнованого в попіл не повернеш і будем потихеньку будувати щось нове. Наприклад сьогодні поїхала взяла список документів для отримання адвокатського свідоцтва. Так що в мене новий квест – ура. І там буде місце і для моєї винахідливості, і для моєї пристрасті, і для мого праведного гніву.
