marynochka

Отож як же саме раціональному інтелекту вдається контролювати емоції? На жаль у цій сфері багато помилкових уявлень. Хтось думає, що можна контролювати себе силою волі, примушуючи себе терпіти страждання. Хтось намагається переконати себе що все буде добре, все вже добре і знову ж таки страждає від самообману.

Насправді цей механізм батога і пряника він хоч і правильний по суті, але йому не вистачає плавності. Мої емоції знаходяться під контролем розуму не в тісній коробці моральних рамок, а в м’яких і гнучких, але потужних лещатах. У сильних, але уважних і чутливих руках раціонального інтелекту. Сила цих рук не безмежна і мій розум знає про це. Тому в критичних ситуаціях він послаблює хватку, дозволяє собі трохи зайвого, але лише для того, щоб зекономити сили і не дозволити зірватися в головному. Я можу матюкатися і розказать, що я думаю про свою роботу і керівництво, але я не хряпну заяву на звільнення раптово для себе. Я її хряпну тільки після тривалого обдумування, якщо прийму рішення, що тут у нас повний триндець і краще піти ніж залишитись.

Дуже показовою є моя поведінка під алкоголем. Він послаблює здатність контролю, але на деякі речі в мене стоїть глухий запобіжник. Всім відомо, що в нетверезому вигляді жінки втрачають контроль над своїм лібідо. Гейша під саке своїй сакурі не сєгун і таке подібне. Нетверезі жінки часто телефонують своїм колишнім, або ж чіпляються до присутніх чоловіків. Але я ще в підлітковому віці твердо усвідомила, що категорично не можна чіплятися до хлопців, які не мають до тебе романтичного інтересу. Він цього занадто сильно падає адекватність – я ж не приваблива дівчина, я в їхніх очах потворна асексуальна істота. Ну а оскільки такого інтересу до мене ніхто не має (крім мого чоловіка, до нього я чіпляюся))), то ні, ніякого флірту. Так, під алкоголем я можу багато балакати на грані фолу. Але, якщо мені не зраджує пам’ять, до загравань і флірту ніби не доходило.

Зрозуміли, да? Пристрастна і темпераментна жінка, навіть будучи п’яною в драбадан, умудряється зберігати сексуальну нейтральність (відпускаючи звичайно ж при цьому контроль у інших сферах).

Той самий метод був застосований і в екстренній ситуації. Всі мої друзі відмічали, що я адекватна, але дуже зла, збуджена і заморочена. А в цей час мій раціональний інтелект скакав на скаженому саазі моїх емоцій (нехай загальмованого трохи таблетками, але все ж), намагаючись по-перше, втримати його в загоні і кусати людей якомога менше, а по-друге знайти справжні факти, які б утихомирили його біль. Справжні факти про любов оточуючих. Він збирав їх по краплинці і шептав на вушко: «Ось дивись, до тебе подзвонили, тобі написали, тебе ще не відфрендити, до тебе приїхали, тебе раді бачити тут, тебе раді бачити там, тобі дали телефон психолога, психолог не завдає болю». Або: «Давай не будемо кусати людей у вайбері, давай налабаємо черговий гнівний пост в жж. Якщо вони це прочитають – ми будемо не винні, інтернет – справа добровільна. Тим більше твій жж майже мертвий».

І знаєте, з горем пополам помаленьку цим двом сутностям вдалося справитися із цим шаленим родео. Раціональний інтелект отримав новий досвід про методи контролю емоцій, він краще вивчив свого вірного і потужного партнера. Так що для мене контроль над собою – це сувора реальність, як би фантастично це не звучало.

… а фраза «Контроль – це ілюзія» теж істинна. Тільки вона стосується контролю над іншими людьми))) Там у кожного свої, не менш фантастичні тварини і з ними кожен має справлятися сам. Є, звичайно, нюанси. Але про це, можливо, пізніше.