marynochka

Мої постійні читачі нарешті припинили мене читать. І от я нарешті виписалась (мається на увазі, що припинився цей шалений піковий потік творчості). Вчора увечері відчула свою звичну печаль. Як же я за нею скучила насправді. Не глибока журба, а от такий настрій нічого не хочеться, сумно. Ну коротше нормальний мій сумний настрій, який був до цієї шаленої скачки. Навіть виникло бажання стерти всі пости, але потім пройшло. В голові думки пливуть у звичному темпі, не прискорено. Нові лонгріди на ніч не придумуються.

Правда печаль ця тривала не довго. Ну а що ж ви хотіли: це лише початок чергового етапу повернення особистості в нормальний стан.

Вирішила підбити статистику за період з червня по вересень.

Отож за чотири місяці було написано 112 лонгрідів (кожен приблизно на стандартну сторінку на 1800 знаків та 114 коротких постів. Розбивка по місяцях:

Червень: 9 лонг. 24 коротких.
Липень: 15 лонг. 18 коротких.
Серпень: 28 лонг. 30 коротких.
Вересень: 60 (!!!) лонг. 42 коротких.
За жовтень не рахувала, бо жовтень триває.

Кожен, навіть найдовший лонгрід виходив з мене легко, без затику, я писала, як дихала. А те, що енергією цього дихання були страждання – ну то так і треба, такий механізм творчості. При чому кожен з цих постів був якщо не прочитаний, то хоча б проіндексований потрібними людьми. Словом, з ким би я там не уклала угоду про натхнення, він чесно виконав свою частину угоди – натхнення я отримала з головою, як і хотіла.

Я не почуваюся спустошеною. Мені є ще про що писать, але вже, звичайно, не на такому рівні накалу пристрасті. Попереду обкатка моїх відкриттів у відносинах управління, виховання, правильної побудови стосунків. Попереду купа інших джерел стресу, болю, а значить і натхнення.

Я дуже хочу налагодити хороші, нормальні стосунки з усіма близькими мені людьми. Але їх характер залежить не тільки від мене. Я просто чекатиму і спостерігатиму за їхнім вибором і реагуватиму в залежності від цього вибору. Вибір інших людей не варто прораховувати наперед, це все-одно неможливо, бо існує свобода волі.

Але як і раніше писатиму, що захочу. Якщо звичайно не надійде прохання заткнуться. Якщо надійде – реагуватиму по ситуації. Це вже буде мій вибір і я теж не буду його прораховувать наперед.