(no subject)
Oct. 7th, 2019 03:44 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
marynochkaПоставили мене знову на діловодство. Робота з підвищеним стресом. Працюю над контролем агресії в умовах підвищеного стресу. Виходить добре. Голова не болить. Не панікую. На людей кидаюсь виключно на тих, хто борзіє і виключно в тій мірі, в якій борзіє.
Є задумки для таких постів: "Формула щастя", "Страх, як регулятор альтруїзму" і один пост про аналогію між управлінням людьми і тим, як процесор управляє запитами програм. Я не знаю, чи будуть написані ці статті.
Із критичних проблем: погано сплю бо дуже заганяюсь, не дивлячись на всі спроби пригальмувати. Хоча чесно кажучи мене просто заганяють безсовісні люди на роботі. Я стараюсь гальмувати як можу: бігаю по сходах по роботі (це дозволяє вихлюпнути зайву енергію), дихаю повітрям крізь вікно, їм добреньке, курю, збільшую дозу гальмуючих таблеток.
Але з таблетками затик(( В стані спокою вони ще тримають, в стані стресу - ні. Правда є куди зібльшувати, так. Нічого, моя мама теж у моєму дитинстві теж гралася сама з дозою подібних загальмовуючих препаратів. Епілептики сидять на них все життя, це нормально. Головне, що я розумію, що за сном треба слідкувати. Я не хочу знову перегоріть. Усвідомлюю, що можу, але не хочу.
О, а може просто почать філонить? А це реально ідея. Я занадто добросовісний працівник на роботі. Воно того не варте. Отакого надриваться є сенс лише заради себе і дитини. Решта хай підуть уже на три букви. При чому без агресії, а спокійно так: "брись, ви мені заважаєте відпочивати і відновлювати енергію". Я колись так уміла, треба згадать.
Є задумки для таких постів: "Формула щастя", "Страх, як регулятор альтруїзму" і один пост про аналогію між управлінням людьми і тим, як процесор управляє запитами програм. Я не знаю, чи будуть написані ці статті.
Із критичних проблем: погано сплю бо дуже заганяюсь, не дивлячись на всі спроби пригальмувати. Хоча чесно кажучи мене просто заганяють безсовісні люди на роботі. Я стараюсь гальмувати як можу: бігаю по сходах по роботі (це дозволяє вихлюпнути зайву енергію), дихаю повітрям крізь вікно, їм добреньке, курю, збільшую дозу гальмуючих таблеток.
Але з таблетками затик(( В стані спокою вони ще тримають, в стані стресу - ні. Правда є куди зібльшувати, так. Нічого, моя мама теж у моєму дитинстві теж гралася сама з дозою подібних загальмовуючих препаратів. Епілептики сидять на них все життя, це нормально. Головне, що я розумію, що за сном треба слідкувати. Я не хочу знову перегоріть. Усвідомлюю, що можу, але не хочу.
О, а може просто почать філонить? А це реально ідея. Я занадто добросовісний працівник на роботі. Воно того не варте. Отакого надриваться є сенс лише заради себе і дитини. Решта хай підуть уже на три букви. При чому без агресії, а спокійно так: "брись, ви мені заважаєте відпочивати і відновлювати енергію". Я колись так уміла, треба згадать.
