Права та обов*язки vs прохань та ресурсів
Oct. 10th, 2019 01:36 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
marynochkaОстаннім часом, коли я обговорюю свої стосунки з людьми, мені часто наводять аргументи «Ти не маєш права цього вимагати» або «Та людина не зобов’язана робити те, що ти хочеш». Вашу ж мать! Навіщо мішати біле та м*яке?
Звичайно ж я не маю ПРАВА щось ВИМАГАТИ у друзів. Тому я не вимагаю, а ПРОШУ, тобто озвучую свою потребу, про яку можу знати лише я. А відповідь на прохання повинна бути не в категоріях прав та обов*язків, а в категоріях «хочу» і «можу, маю ресурс». Тобто я чекаю від іншої людини інформації про те, чи є в неї ресурс, щоб задовольнити мою потребу і чи є бажання ними ділитись. Якщо відповідь на обидва питання «так» - ми співробінтичаємо. Якщо «хочу», але «не можу, не маю ресурсу» - я корегую свій запит. Якщо «не хочу» - значить стоп алгоритм, шукаємо хто хоче. Ніяких образ, бо образи – це із категорій прав та обов*язків. А тут діє комуністичний принцип «від кожного за здібностями, кожному за потребами» і люди просто намагаються скоординувати свої потреби і ресурси.
Наведу практичний приклад.
- Давай підем в кіно.
- Давай. На який фільм?
- Не знаю, запропонуй.
- Отакий тобі підходить?
- Так. Коли йдемо? Я можу лише на вихідні.
- Ок, краще неділя, бо в мене в суботу напряг з грошима, а я не хочу в тебе позичать.
- Ок, мене влаштовує.
Це одиночний приклад ідеальних стосунків. Зверніть увагу: в цьому діалозі пофіг на стать, вік, понти, ієрархію (хто розумніший), рівень заробітку. Це діалог людей, а не мавп. Тут у сторін лише один обов’язок: чесно надавати інформацію про свої бажання, потреби, ресурси, уважно слухати іншу і враховувати отриману інформацію. І на виході отримуємо нормальне співробітництво. Між людьми, а не між мавпами.
І хоч я втратила ці одиночні ідеальні стосунки, зате я отримала знання про критичні помилки в комунікації та інструмент їх усунення. І тепер я будую такі стосунки з усіма іншими людьми по правильному принципу. А от які саме інструменти я використовую – я опишу пізніше.
Кожен має право жити, як хоче. Але особисто я таки побудую комунізм для окремо взятої людини – для себе.
Звичайно ж я не маю ПРАВА щось ВИМАГАТИ у друзів. Тому я не вимагаю, а ПРОШУ, тобто озвучую свою потребу, про яку можу знати лише я. А відповідь на прохання повинна бути не в категоріях прав та обов*язків, а в категоріях «хочу» і «можу, маю ресурс». Тобто я чекаю від іншої людини інформації про те, чи є в неї ресурс, щоб задовольнити мою потребу і чи є бажання ними ділитись. Якщо відповідь на обидва питання «так» - ми співробінтичаємо. Якщо «хочу», але «не можу, не маю ресурсу» - я корегую свій запит. Якщо «не хочу» - значить стоп алгоритм, шукаємо хто хоче. Ніяких образ, бо образи – це із категорій прав та обов*язків. А тут діє комуністичний принцип «від кожного за здібностями, кожному за потребами» і люди просто намагаються скоординувати свої потреби і ресурси.
Наведу практичний приклад.
- Давай підем в кіно.
- Давай. На який фільм?
- Не знаю, запропонуй.
- Отакий тобі підходить?
- Так. Коли йдемо? Я можу лише на вихідні.
- Ок, краще неділя, бо в мене в суботу напряг з грошима, а я не хочу в тебе позичать.
- Ок, мене влаштовує.
Це одиночний приклад ідеальних стосунків. Зверніть увагу: в цьому діалозі пофіг на стать, вік, понти, ієрархію (хто розумніший), рівень заробітку. Це діалог людей, а не мавп. Тут у сторін лише один обов’язок: чесно надавати інформацію про свої бажання, потреби, ресурси, уважно слухати іншу і враховувати отриману інформацію. І на виході отримуємо нормальне співробітництво. Між людьми, а не між мавпами.
І хоч я втратила ці одиночні ідеальні стосунки, зате я отримала знання про критичні помилки в комунікації та інструмент їх усунення. І тепер я будую такі стосунки з усіма іншими людьми по правильному принципу. А от які саме інструменти я використовую – я опишу пізніше.
Кожен має право жити, як хоче. Але особисто я таки побудую комунізм для окремо взятої людини – для себе.
