marynochka

...
...Як би там не було, а ось уже тиждень до захисту диплому, а самого диплому у подруги немає взагалі. Я в паніці, а головне моя мама теж переживає. Мама дуже любила цю мою подругу і жаліла її. Подруга залишилася сиротою, хороша, інтелігентна дівчинка із занадто ідеалістичними поглядами на життя. Вилетить же з вузу – їй же ніхто не допоможе. Тому мама просить мене, щоб я написала хоч якийсь текст, подібний на диплом, а сама береться спробувать якось домовитись з кимось, щоб його пропустили хоча б на трійку.

Власне я і сама хотіла це зробити, але для цього треба було подолати спротив пасивно-агресивної подруги. Тому прохання мами давало мені моральний карт-бланш на не дуже адекватні дії. Я беру ту подругу, їду до неї, беру всі матеріали, що вона наксерила. Вона деморалізована ситуацією, слухається, але все-одно чинить слабкий спротив. На всі її заперечення я просто крию її матом. До того випадку я, здається, взагалі не матюкалась. Черговий мій моральний запобіжних полетів к чорту.

В той період в мене тільки починався роман з моїм чоловіком. А в нього, на щастя, був сканер і бажання допомогти. І от я три дня і три ночі замість того, щоб «предаваться плотским утехам» сканую відксерене, проганяю російськомовні тексти через перекладач, намагаюся скльопати все це у якусь подобу дипломної роботи із посиланнями та структурою. Відксерених матеріалів не вистачає і я запихаю туди цілий профільний закон. Я ненавиджу свою діяльність, я люто страждаю, що в мене виходить гівно.

Але все ж за три дні я закінчую цей чортовий текст і дзвоню подрузі. Вона за цей час повинна була написати висновок хоча б на одну сторінку. Я його написать не могла чисто фізично: там же треба думать, мучиться, а я не могла. А подруга мені каже таким знесиленим голосом: знаєш, я вирішила, що не буду захищати цей диплом, це нечесно, нехай мене відчислять, я піду на роботу, де не треба вищої освіти.

Твою мать!!!!! Я дзвоню мамі, вона дає мені ідею, як діяти далі. І от після трьох безсонних ночей я їду до тієї подруги, слухаю її маячну про моральні ідеали, розказую їй, як я насправді поступила у вуз (не дуже чесно, скажем так). Але це все до одного місця. Тоді я дзвоню мамі і моя мама (на той час уже хвора) по телефону погрожує моїй подрузі кинути все і зараз же приїхати, начхавши на своє здоров*я. І це діє. Подруга пише висновок. Я беру повний текст дипломної, самостійно (від гріха подалі) друкую її, швиденько переплітаю і контролюю, щоб на другий день вона таки здала цю роботу на кафедру.

Найсуворішого викладача мамі вдалося вмовити бути поблажливим. А з рецензентом нам просто пощастило: вона не була суворою. Вона написала, що дипломна робота містить багато суперечностей, але заслуговує на позитивну оцінку. Подруга захистила її на четвірку.

Зрозумійте мене правильно: ця історія не просто вигул мого білого пальта. Це ілюстрація того, як пасивно-агресивні люди примушують страждати тих, хто їх любить. На диплом відводилося півроку. Протягом цього часу моя подруга могла звернутися до мене за допомогою. І я б їй і відсканувала (знайшла б хто міг) і скльопали б той текст разом і мама їй була завжди готова допомогти.

Правило просте: ти в скруті – відкрий рота, попроси про допомогу. У великій скруті – треба не просто просить – волать про допомогу, вимагать її. Пасивно-агресивним людям цей постулат треба визубрить на пам*ять. Майте совість: не примушуєте ваших близьких людей безсило спостерігати, як ви гинете. Таке видовище задає набагато більше болю ніж найгрубіші лайки і найстрашніші образи.