Ігри Деміургів
Oct. 16th, 2019 12:59 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
marynochkaСьогодні я нарешті зуміла зрозуміти, в чому моя проблема, зуміла зрозуміти в чому справжня суть деяких стосунків і прикріпити їх правильно до своєї душі.
Вся ситуація здавалася мені абсурдною тому, що я не врахувала один факт (доходить до мене як до жирафи, нічого не зробиш). На тому боці дуже сильно вірять у мене. Вірять, що я справлюся, вірять, що я все зроблю правильно, вірять на підставі численних попередніх фактів. Я сама не знала справлюся чи ні, а там вірили. Значить що? Правильно: треба теж повірити, що та людина теж зробить все правильно, вірить, що вона справиться із своїм життям і не переживать даремно. Вірить, бо це підтверджено численними фактами. Вірить як знати.
Це нагадує стосунки між деміургами із «Ігор Деміургів» Бормора. Деміурги – це сутності, що взаємодіють із хаосом. А хаос – це непередбачувана і некерована сутність. Тому реакція на нього у розумної істоти на нього може буде лише одна: пофіг. Чекаємо що принесуть нам його випадкові флуктації і діємо по ситуації.
Тому в таких стосунках обом учасникам не потрібно чогось одне від одного вимагати, не треба прораховувати одне одного і мати якісь надії. Ти просто живеш своїм звичайним людським життям і знаєш, що там теж живуть нормальним людським життям. Можна іноді спостерігати, можна не спостерігати. Можна спілкуватися, якщо обом цього захочеться, можна не спілкуватися (бо як люди, ми так одне одному потріпали нерви, що від одної згадки тіпатиме ще довго).
Найголовніше задоволення деміургів – це цікавість. Їм цікаво, що буде далі, як поводить себе світ, як поводять себе інші люди-деміурги. Вони не живуть у вічному блаженстві, вони страждають, як звичайні люди. І як для кожної людини їхнє страждання – це інструмент пізнання, тобто те, що задовольняє їхню цікавість )))))
Вся ситуація здавалася мені абсурдною тому, що я не врахувала один факт (доходить до мене як до жирафи, нічого не зробиш). На тому боці дуже сильно вірять у мене. Вірять, що я справлюся, вірять, що я все зроблю правильно, вірять на підставі численних попередніх фактів. Я сама не знала справлюся чи ні, а там вірили. Значить що? Правильно: треба теж повірити, що та людина теж зробить все правильно, вірить, що вона справиться із своїм життям і не переживать даремно. Вірить, бо це підтверджено численними фактами. Вірить як знати.
Це нагадує стосунки між деміургами із «Ігор Деміургів» Бормора. Деміурги – це сутності, що взаємодіють із хаосом. А хаос – це непередбачувана і некерована сутність. Тому реакція на нього у розумної істоти на нього може буде лише одна: пофіг. Чекаємо що принесуть нам його випадкові флуктації і діємо по ситуації.
Тому в таких стосунках обом учасникам не потрібно чогось одне від одного вимагати, не треба прораховувати одне одного і мати якісь надії. Ти просто живеш своїм звичайним людським життям і знаєш, що там теж живуть нормальним людським життям. Можна іноді спостерігати, можна не спостерігати. Можна спілкуватися, якщо обом цього захочеться, можна не спілкуватися (бо як люди, ми так одне одному потріпали нерви, що від одної згадки тіпатиме ще довго).
Найголовніше задоволення деміургів – це цікавість. Їм цікаво, що буде далі, як поводить себе світ, як поводять себе інші люди-деміурги. Вони не живуть у вічному блаженстві, вони страждають, як звичайні люди. І як для кожної людини їхнє страждання – це інструмент пізнання, тобто те, що задовольняє їхню цікавість )))))
