(no subject)

[marynochka]

Так, я реально людина-халега. Осього тільки що поговорила з людиною у фейсбуку і згадала правила надання допомоги: тільки якщо просять і тільки якщо страються самі більше ніж я.

І до мене дійшло: саме в цьому в мене затик на роботі!!! Я впрягаюся з усієї сили, а при цьому мій начальник демонструє байдужість і флегматизм. Саме тому мене так рубає!!! І не тільки мене: наші спокійні хлопці-пофігісти теж лізуть на стінку і грозяться бахнуть заяву (а деякі вже бахнули). Все система побудована енергетично неправильно: поганяють не зверху по їєрархії, а всіх собак спускають тільки на нижнього. Верхні ешелони тупо відмовляються виконувати свою роботу: приймати рішення і відповідати за них. Нижні виконавці від цього просто божеволіють. А а я псіханула, і пішла поганять знизу вверх. Маленький скажений офісний щур збісився від неможливості ні робить нормально свою роботу, ні відпочить. Це дуже важко, але я не можу звільнитися, на відміну від здорових. Знову ДЦП, як фактор безвиході.

Але це дуже важко довбать людей, які вищі за тебе по ієрархії. Це страшно, вони почнуть мститися. В гніві берсерка я не усвідомлюю страх, але серцем я його чую, адреналін фігачить і прискорює нервову систему.

Кожен мій подвиг (включаючи поїздку за посилом в баню) - це погляд в очі страхам. Найстрашнішим своїм страхам.

Я герой, подвиги якого нікому не треба. Мене не чекають з цієї війни. Я або виживу або ні.

Ідіотський марш https://www.youtube.com/watch?v=IDYRcyc1eeg