(no subject)
Oct. 18th, 2019 10:22 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
marynochkaУ мене склалося враження, що страх - це більш древня емоція ніж решта. Я ніяк не можу нормально сформулювать, що в мене з ним не так. То я розглядала його як мірило альтруїзму (за кого ти більше боїшся: за себе чи за інших, дитину наприклад). То незрозуміло чи подавляється він волею, чи просто іде у підсвідомість. Плюс незрозуміло, що з ним відбувається під час гніву берсерка і чому після такого акту нестримно хочеться плакать.
А ще неясно, чому мене так розхитує невідомість. От у мами була така ж сама фігня: коли вона не знала, де батько, то дуже хвилювалася. Він в 90-х таксував у Києві, запросто могли зарізать бандити. А мобільників не було. І після дня таких хвилювань, коли він уже приїжджав її нервова система відмовляла. Наприклад вона могла втратити свідомість на уроці.
Мене теж дуже травмує невідомість і ігнор. Півтора чортових місяця в підвішеному стані - це було конкретно для мене ДУЖЕ, просто НАДМІРНО жорстоко. Якби я могла повернути час назад і в мене був вибір, я б дозволила вирвати собі зуб без наркозу за можливість бути посланою по телефону і забаненою в соцмережах до другого вересня. Така особливість нервової організації. Бо коли трапляється конкретна хєрня (акт активної психологічної агресії) - мене відпускає. Все погане вже сталося, немає більше чого боятися. І тільки після цього можна починати відволікатися різними хоббі типу вишивки і кулінарії.
Тільки відпустка-то закінчилася і мій хворий мозок почали довбати на роботі.
Словом, у дуже багатьох людей навколо мене ні сорому ні совісті насправді. Саме тому мені завжди так важко живеться. І це не перебільшення: життя важке - найбільший тег у моєму блозі.
А ще неясно, чому мене так розхитує невідомість. От у мами була така ж сама фігня: коли вона не знала, де батько, то дуже хвилювалася. Він в 90-х таксував у Києві, запросто могли зарізать бандити. А мобільників не було. І після дня таких хвилювань, коли він уже приїжджав її нервова система відмовляла. Наприклад вона могла втратити свідомість на уроці.
Мене теж дуже травмує невідомість і ігнор. Півтора чортових місяця в підвішеному стані - це було конкретно для мене ДУЖЕ, просто НАДМІРНО жорстоко. Якби я могла повернути час назад і в мене був вибір, я б дозволила вирвати собі зуб без наркозу за можливість бути посланою по телефону і забаненою в соцмережах до другого вересня. Така особливість нервової організації. Бо коли трапляється конкретна хєрня (акт активної психологічної агресії) - мене відпускає. Все погане вже сталося, немає більше чого боятися. І тільки після цього можна починати відволікатися різними хоббі типу вишивки і кулінарії.
Тільки відпустка-то закінчилася і мій хворий мозок почали довбати на роботі.
Словом, у дуже багатьох людей навколо мене ні сорому ні совісті насправді. Саме тому мені завжди так важко живеться. І це не перебільшення: життя важке - найбільший тег у моєму блозі.
