(no subject)
Oct. 24th, 2019 11:34 amКоли я на першому курсі так само у відчаї ходила і шукала в когось якоїсь підтримки і допомоги, я мала розмову з моєю майбутньою подругою. Я жалілася на те, що в мене нестабільна нервова система. А вона поступила в університет, не дивлячись на блискучі знання, лише з другої спроби. Вона втратила цілий рік через таких пільговиків як я. Ну і сказала в серцях: "навіщо ж ти тоді поступала в університет, якщо в тебе нестабільна нервова система"?
....
Зараз мені кажуть: "всім важко, всі якось справляються із своїм життям". А я чую: "навіщо ж ти живеш, якщо в тебе нестабільна і нефункціональна нервова система?"
А дійсно: навіщо? В лютому 2010-го померла мама. І ще до того в мене була ідея набратися мужності і самовбитися. Бо мама занадто багато вклала в мене, я не могла зробити це, поки вона буда жива.
Але в мене не вистачило рішучості. Та й оточуючі люди майстерно імітували підтримку. А в травні я дізналася, що вагітна.
Коли, я вирішувала народжувати дитину я знала, що відповідальність вся на мені. Але я розраховувала на інших людей: на чоловіка, на роботодавців, на лікарів, на друзів. Це довгостроковий проект. Жінка-інвалід не може народити і виростити дитину до повноліття у лісі без допомоги інших людей.
А зараз я просто не справляюсь. Хто ж знав, що на близьких людей не можна розраховувати зовсім? Кожен кинув мене як зміг. До кожного прийшлось застосовувати насильство і маніпуляцію. Але для цього треба бути сильною. А я зараз слабка і довбу їх із останніх сил.
Навіщо я вибрала жить і народжувати? Це була реально помилка. І за неї заплатить моя дитина: мої сили закінчаться і він залишиться сиротою.
Панове, не дай вам бог кого-небудь агітувати народжувати. Це реально зло.
ПС: не дай вам бог, питати чим мені допомогти. І порад не треба. Хочете допомогти: читаєте журнал і пишете: "я можу допомогти тим-то". Не можете? Спостерігайте далі за цим ріаліті шоу, гострі емоції гарантую. Хеппі енд можливий, але не гарантую.

....
Зараз мені кажуть: "всім важко, всі якось справляються із своїм життям". А я чую: "навіщо ж ти живеш, якщо в тебе нестабільна і нефункціональна нервова система?"
А дійсно: навіщо? В лютому 2010-го померла мама. І ще до того в мене була ідея набратися мужності і самовбитися. Бо мама занадто багато вклала в мене, я не могла зробити це, поки вона буда жива.
Але в мене не вистачило рішучості. Та й оточуючі люди майстерно імітували підтримку. А в травні я дізналася, що вагітна.
Коли, я вирішувала народжувати дитину я знала, що відповідальність вся на мені. Але я розраховувала на інших людей: на чоловіка, на роботодавців, на лікарів, на друзів. Це довгостроковий проект. Жінка-інвалід не може народити і виростити дитину до повноліття у лісі без допомоги інших людей.
А зараз я просто не справляюсь. Хто ж знав, що на близьких людей не можна розраховувати зовсім? Кожен кинув мене як зміг. До кожного прийшлось застосовувати насильство і маніпуляцію. Але для цього треба бути сильною. А я зараз слабка і довбу їх із останніх сил.
Навіщо я вибрала жить і народжувати? Це була реально помилка. І за неї заплатить моя дитина: мої сили закінчаться і він залишиться сиротою.
Панове, не дай вам бог кого-небудь агітувати народжувати. Це реально зло.
ПС: не дай вам бог, питати чим мені допомогти. І порад не треба. Хочете допомогти: читаєте журнал і пишете: "я можу допомогти тим-то". Не можете? Спостерігайте далі за цим ріаліті шоу, гострі емоції гарантую. Хеппі енд можливий, але не гарантую.

no subject
Date: 2019-10-24 01:04 pm (UTC)no subject
Date: 2019-10-24 02:11 pm (UTC)Все по-чесному. Всі учасники страждають по-справжньому.