(no subject)

[marynochka]

Так, якщо мені не зраджує пам*ять, задоволення від комп*ютерних ігор базується саме на дофаміні. Вірите чи ні, але в оцей важкий період я не грала в комп*ютерні ігри, не могла, вони перестали приносити мені задоволення. Я гадаю через дуже вже розхитану оцю систему. А зараз я гадаю, що оця схильність до комп*ютерних ігор, залежність він них була своєрідною самотерапією. Чітерське джерело дофаміну, якого не вистачає мені по життю.

І от зараз я вважаю хорошим знаком те, що я змогла пограти в мою стареньку улюблену "Остров, затерянный в океане 2". Два тижні назад намагалася - ні, боляче, не відволікає. А зараз ніби пішла.

Духовний шлях головного героя, хлопчика Яті, чимось схожий на мій шлях. Він ніяк не може розібратися із виддіннями, що мучать його. Не може зрозуміти свою природу і ким йому бути. Він бігає і у всіх просить допомоги. Хтось допомагає, хтось відмовляє, хтось вимагає за це якусь послугу. Ну і треба не забувати їсти. Звичайний незамисловатий квест. Але дуже атмосферний. Бо по-перше гарна історія, а по-друге дуже гарно озвучений.

А ще там багато героїв, я які ставляться до життя спокійно, нікуди не спішать і не кпішують. Мені треба брати з них приклад)))