(no subject)

[marynochka]

- Дістали ці баби!!! Що їм сорок, що їм двадцять – одне в голові!!! Суцільні стереотипи!!! Задовбали!!! Курятник чортовий!!! – із коридору доносилися чиїсь крики.
- Хто це там такий нервовий сьогодні? Виглянь пліз. – попросила пишногруда блондинка свого колегу. Екзистенційники сьогодні попивали коньячок. П*ятниця ж.
- Ага. – її напарник не поспішаючи виглянув за двері – А, не побачив, він уже пробіг. Хтось із піарників напевно. Знову з кимось невдало поспілкувалися.
- А. Це тому що вони ще тверезі. А об*єктивний фактаж не дає підстав для такої лютої міз…, як там це слово, мізгонії, о!
- Ну да. Осього сьогодні заходила в гості Айтішниця – нормальна баришня.
- А в нас є Айті відділ?
- Ти балбєска))) Знизь рівень абстракції. Реальна Айтішниця.
- А, ну да! Їй, до речі, дуже сподобалася наша не дуже пристойна аналогія про стосунки між першими бактеріями і між нейронами в мозку)))
- От. Бо людина не боїться думати головою. І керівник її такий же. Треба придумать, як з ними закорєшиться.
- Люблю Айтішніків)))
- Ой, а кого ти не любиш))) Але ж бачиш: на жаль, навіть ця професія не гарантія живого розуму…
- Та да. Решта їхніх співробітників наче дерев*яні: того не можна, цього не можна, те заборонено інструкцією, це ми не вміємо, а цього не знаємо. Хабр не читають. Про Баш і не чули. Я запитала – може є якісь інші ресурси, про які я не знаю – ні, вони нічого не читають!!! Вони ні в чому не хочуть розбиратися!!! Дістали!!!
- О, падруга))) Що це ти так рознервувалася? Бахни оно краще ще пару міліграм етанолу.
- І то правда. За нас!
- За нас.