(no subject)
Nov. 11th, 2019 11:54 am- Блін, от бачиш, що буває, коли плюнуть на низькорівневі процеси, – Пріоритетниця сьогодні прийшла особливо роздратована – Не купили вчасно нормальні кросівки і парасольку – вимокли сьогодні.
Вона поставила сушитися покоцану дешеву одноразову парасольку і взялася передягати шкарпетки, куплені в супермаркеті по дорозі на роботу.
- А я щось не зрозумів, - здивувався як завжди не дуже тямущий асистент – ми ж у голові, як ти умудрилася намочити ноги?
- Блін, ти реально балбєс. Ноги намочила наша хазяйка. Під дощ попала у невдалому взутті. А все через те, що захопилася творчістю і не купила вчасно нормальне. Ну от тілу стало дискомфортно, воно послало сигнал у мозок. Мозок проаналізував в чому проблема, знайшов винного (а винні ми, Відділ пріоритетів) – і тепер від мокрого взуття страждаю саме я, бо налажала саме я. Все логічно і справделиво.
Пріоритетниця переодягла шкарпетки і пішла заварювати чайник.
- Прикольно.
- Дуже прикольно. Я тільки не розумію, чому у цьому відділі працюю тільки я одна? Якого чорта ти чайник не поставив і чаю мені не заварив?
- Ну я ж не думав, що він тобі потрібен.
- От!!!! Ти НЕ ПОДУМАВ, що потрібно МЕНІ!!! Ти такий же як усі байдужі люди, що оточують нашу фірму. От тільки на відміну від чужих людей, у тебе зі мною контракт. І ти ПОВИНЕН думати не тільки про свої, але й про мої інтереси.
- Да? А про мене хто подумає?
- Господи, який же ти ідіот! Ти спеціаліст відділу Пріоритетів!!! Ти маєш думати і про себе і про мене. І це твоя робота – кожен раз робити ВИБІР. Ти маєш оцінити чий біль менший твій чи мій. І якщо мій – зробити вибір в мою користь. Якщо твій – у свою. Це універсальне правило ефективного альтруїзму. Воно забезпечує ефективне співробітництво.
- Але чому люди так не роблять? Вони що, теж ідіоти?
- Ні, вони просто іноді вибирають бути егоїстами. Це вже вибір вищого порядку. Це складно, а мені немає коли, я пішла курить. Передоручи цю проблему екзистенційникам. Це їхня робота.
- Добре.

Вона поставила сушитися покоцану дешеву одноразову парасольку і взялася передягати шкарпетки, куплені в супермаркеті по дорозі на роботу.
- А я щось не зрозумів, - здивувався як завжди не дуже тямущий асистент – ми ж у голові, як ти умудрилася намочити ноги?
- Блін, ти реально балбєс. Ноги намочила наша хазяйка. Під дощ попала у невдалому взутті. А все через те, що захопилася творчістю і не купила вчасно нормальне. Ну от тілу стало дискомфортно, воно послало сигнал у мозок. Мозок проаналізував в чому проблема, знайшов винного (а винні ми, Відділ пріоритетів) – і тепер від мокрого взуття страждаю саме я, бо налажала саме я. Все логічно і справделиво.
Пріоритетниця переодягла шкарпетки і пішла заварювати чайник.
- Прикольно.
- Дуже прикольно. Я тільки не розумію, чому у цьому відділі працюю тільки я одна? Якого чорта ти чайник не поставив і чаю мені не заварив?
- Ну я ж не думав, що він тобі потрібен.
- От!!!! Ти НЕ ПОДУМАВ, що потрібно МЕНІ!!! Ти такий же як усі байдужі люди, що оточують нашу фірму. От тільки на відміну від чужих людей, у тебе зі мною контракт. І ти ПОВИНЕН думати не тільки про свої, але й про мої інтереси.
- Да? А про мене хто подумає?
- Господи, який же ти ідіот! Ти спеціаліст відділу Пріоритетів!!! Ти маєш думати і про себе і про мене. І це твоя робота – кожен раз робити ВИБІР. Ти маєш оцінити чий біль менший твій чи мій. І якщо мій – зробити вибір в мою користь. Якщо твій – у свою. Це універсальне правило ефективного альтруїзму. Воно забезпечує ефективне співробітництво.
- Але чому люди так не роблять? Вони що, теж ідіоти?
- Ні, вони просто іноді вибирають бути егоїстами. Це вже вибір вищого порядку. Це складно, а мені немає коли, я пішла курить. Передоручи цю проблему екзистенційникам. Це їхня робота.
- Добре.
