(no subject)
Nov. 11th, 2019 02:08 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
marynochka- Шеф, а як ви бачите проміжний хеппі-енд? – Оптиміст вирішив порадитися.
- Який хеппі-енд? Хто тобі сказав, що у цієї історії буде щасливий кінець хоч на якомусь етапі?
- Ну я обіцяв Печальці.
- Нормально взагалі? Він обіцяв. Хто тут начальник: ти чи я?
- Шеф, ну давайте дивитися правді у вічі: у нас тут чорт ногу зломить, хто кому начальник.
- Так, ти отого не язви. Порядок все-таки має бути. І я давав завдання розібратися у всьому. Це і буде, так би мовити хеппі ендом цієї історії.
- Ну це хеппі-енд для Екзистенційного відділу. А ми з Печалькою все-таки в парафії емоційного. Наша фірма все ж таки людина. Хотілося б і для неї простого людського щастя.
- Хм. Певна логіка в твоїх словах є. Але ти ж розумієш, що стереотипного хеппі енду бути не може. Це тупо, це псує історію, це суперечить її об*єктивному ходу.
- Та я розумію, тому і прийшов радитись.
- Молодець, хвалю. А то позвикали, що емоції вирішуються самі і не дружать з головою. Я б тобі порекомендував у бібліотеку нашу заглянуть. Ну і вибери щось із нестереотипних хеппі-ендів.
- Наприклад?
- Хм… О, а пам*ятаєш серію із Доктора Хауса про один день Кадді?
- Ага. Ну да, дуже схоже на нашу фірму. Цілий день людина колотиться сама-самісінька, ніхто за неї не впрягається, а вона таки змогла організувати силу-силенну людей і у всьому розібратися.
- Так. А головне кожна сволота, яка їй ставила палки в колеса, була покарана.
- «Грязные с…и будут наказыаны». Пардон, шеф, із пісні слів не викинеш.
- Та ладно. Або осього в «Шаленому Максі» був нормальний хеппі енд. Наш науковий керівник навіть не ідентифікував його як хеппі енд.
- Науковий керівник? А, ну да…
- Коротше, іди працюй.
---
Печалька із гіркою усмішкою перечитувала логи цієї розмови і бурмотіла сама до себе: «І чому я не здивована? Чоловіки, як диво: все життя віриш у них, але розраховувати на них не доводиться». Потім узяла смартфона і так само іронічно-сумно подивилася на екран. Там стояв додаток, який моніторив дзвінки на її старий номер. І він показував один заблокований. Від Оптиміста, позавчора, о дев*ятій вечора…
А на загальному табло зворотнього відліку горів червоний напис П*ЯТЬ ДНІВ.
- Який хеппі-енд? Хто тобі сказав, що у цієї історії буде щасливий кінець хоч на якомусь етапі?
- Ну я обіцяв Печальці.
- Нормально взагалі? Він обіцяв. Хто тут начальник: ти чи я?
- Шеф, ну давайте дивитися правді у вічі: у нас тут чорт ногу зломить, хто кому начальник.
- Так, ти отого не язви. Порядок все-таки має бути. І я давав завдання розібратися у всьому. Це і буде, так би мовити хеппі ендом цієї історії.
- Ну це хеппі-енд для Екзистенційного відділу. А ми з Печалькою все-таки в парафії емоційного. Наша фірма все ж таки людина. Хотілося б і для неї простого людського щастя.
- Хм. Певна логіка в твоїх словах є. Але ти ж розумієш, що стереотипного хеппі енду бути не може. Це тупо, це псує історію, це суперечить її об*єктивному ходу.
- Та я розумію, тому і прийшов радитись.
- Молодець, хвалю. А то позвикали, що емоції вирішуються самі і не дружать з головою. Я б тобі порекомендував у бібліотеку нашу заглянуть. Ну і вибери щось із нестереотипних хеппі-ендів.
- Наприклад?
- Хм… О, а пам*ятаєш серію із Доктора Хауса про один день Кадді?
- Ага. Ну да, дуже схоже на нашу фірму. Цілий день людина колотиться сама-самісінька, ніхто за неї не впрягається, а вона таки змогла організувати силу-силенну людей і у всьому розібратися.
- Так. А головне кожна сволота, яка їй ставила палки в колеса, була покарана.
- «Грязные с…и будут наказыаны». Пардон, шеф, із пісні слів не викинеш.
- Та ладно. Або осього в «Шаленому Максі» був нормальний хеппі енд. Наш науковий керівник навіть не ідентифікував його як хеппі енд.
- Науковий керівник? А, ну да…
- Коротше, іди працюй.
---
Печалька із гіркою усмішкою перечитувала логи цієї розмови і бурмотіла сама до себе: «І чому я не здивована? Чоловіки, як диво: все життя віриш у них, але розраховувати на них не доводиться». Потім узяла смартфона і так само іронічно-сумно подивилася на екран. Там стояв додаток, який моніторив дзвінки на її старий номер. І він показував один заблокований. Від Оптиміста, позавчора, о дев*ятій вечора…
А на загальному табло зворотнього відліку горів червоний напис П*ЯТЬ ДНІВ.
