(no subject)
Nov. 21st, 2019 04:25 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
marynochkaМонітор ютубу: Машина Времени «За тех, кто в море»
- Слухай, а чому в нас останнім часом стільки морських метафор?
- Смієшся? Say MAY NAME! )))
- Ну да))) Нас звуть Марина, морська. А крім того плавання в морі – це чудова метафора боротьби людини із хаосом. Нічого ж наперед не можна прорахувати на сто процентів. Якою б ретельною не була підготовка, все одно може статися як не шторм, то айсберг – і все накриється мідним тазом.
- А люди все-одно плавали. Без точних карт, на дерев*яних шабатурах, прямо до чорта в зуби. Такі само живі люди, як ми. І їм так само хотілося жить. І їм так само було страшно вмирать. Але, їй-богу, є речі сильніші за страх смерті…
Голос особистості автора
- А ще Мариною звали мою прабабусю. От, хто вмів любити по-справжньому. Вона любила свого внука (мого батька). І я так думаю саме цій любові він завдячує всьому людському в своїй душі... І мене, свою покалічену правнучку вона любила по-простому і по-справжньому. Їй було начхати, наскільки я успішною буду в майбутньому. Вона знала, що точно не доживе до мого свідомого віку і просто дбала про чотирьохрічну дівчинку. І я пам’ятаю це як сьогодні: і гріночки її, і букварик з картинкою про зоопарк, і величезну бурульку (суслягу), яку вона мені приносила, щоб я могла подивитися, як вона тане. Прабабусі не стало у 88-му… Але її справжня любов точно сильніша за смерть.
Монітор ютубу: Андрей Макаревич - Я смысл этой жизни вижу в том…
- Слухай, а чому в нас останнім часом стільки морських метафор?
- Смієшся? Say MAY NAME! )))
- Ну да))) Нас звуть Марина, морська. А крім того плавання в морі – це чудова метафора боротьби людини із хаосом. Нічого ж наперед не можна прорахувати на сто процентів. Якою б ретельною не була підготовка, все одно може статися як не шторм, то айсберг – і все накриється мідним тазом.
- А люди все-одно плавали. Без точних карт, на дерев*яних шабатурах, прямо до чорта в зуби. Такі само живі люди, як ми. І їм так само хотілося жить. І їм так само було страшно вмирать. Але, їй-богу, є речі сильніші за страх смерті…
Голос особистості автора
- А ще Мариною звали мою прабабусю. От, хто вмів любити по-справжньому. Вона любила свого внука (мого батька). І я так думаю саме цій любові він завдячує всьому людському в своїй душі... І мене, свою покалічену правнучку вона любила по-простому і по-справжньому. Їй було начхати, наскільки я успішною буду в майбутньому. Вона знала, що точно не доживе до мого свідомого віку і просто дбала про чотирьохрічну дівчинку. І я пам’ятаю це як сьогодні: і гріночки її, і букварик з картинкою про зоопарк, і величезну бурульку (суслягу), яку вона мені приносила, щоб я могла подивитися, як вона тане. Прабабусі не стало у 88-му… Але її справжня любов точно сильніша за смерть.
Монітор ютубу: Андрей Макаревич - Я смысл этой жизни вижу в том…
