marynochka

Така специфічна стилістика оповідання про Містера Фікса була спричинена дискусією в блозі Оксани Ніколаєвської про легалізацію проституції. Вона вже кілька місяців страждає від хвороби хребта, терпить сильний біль та втрату якості життя від знерухомлення. Це дійсно жахливо, але ця людина (на відміну від мене) не втрачає ні оптимізму ні «бодрости духа». Ну і за словом в кишеню ніколи не лізе, так, чим викликає повагу, заздрість та іншу гамму сильних позитивних та негативних емоцій.

І от учора вона написала пост такого змісту:

«Кстати, про секс и проституцию.

Если бы у меня не было мужа, а была бы я прикована к постели (скажем, сильно надолго) и обеспечена, я бы пользовалась услугами мальчиков по вызову.

Да запросто.

Неа, мне ничего в подмышках не жмёт.
У меня есть спрос на услугу.
И возможность ее купить.
У кого-то есть желание эту услугу продать.
Если нет желания - он мне попросту ее не продает.

И так я вертела эту мысль, и этак.
И хоть убейте не понимаю, почему нанять персонал по добровольному выносу утки из-под больного - это норм и не унижение человеческого достоинства, а нанять персонал для добровольного секса - это ужас и насилие.

Это я вспомнила стычку под постом о легализации проституции, когда высказалась, что сексуальные услуги инвалидам - это вообще сродни социальному патронажу.

Нет! Вы мизогиниха! Вы унижаете женщин!!!

Ну ок. Тогда сейчас я «унижаю» мужчин. Полегчало?»

І от особисто я з нею КАТЕГОРИЧНО не згодна. Вона розмірковує все ж теоретично, а я стикнулася із тривалими проблемами в особистиму житті на практиці. Ця тема ДУЖЕ делікатна і дражлива. Тому я подам лише сухі висновки, СВОЇ власні принципи.

Я поважаю право кожного чоловіка не хотіти мене. Тому що критерії вибору сексуального партнера – це генетично запрограмовано. І, до речі, спадкується саме генетично (там десь була прикольна стаття про жуків, що міряються очима). Якщо я правильно зрозуміла все прочитане по цій темі, там іде шкала: по можливості вибирай найкраще, а якщо воно не доступне – вибирай найкраще з доступного і так далі.

Отож, як жінці, мені в ранній молодості звичайно ж було неприємно, що мене ніхто не хотів. Але як мисляча людина я ЗАВЖДИ ВИЗНАВАЛА, що всі ці чоловіки в своєму праві, адже навколо є дуже багато дівчат принципово кращих за мене, (тобто без фатальних апаратних ушкоджень). І я завжди поводилася відповідно до цього принципу (що не заважало мені вляпуватися у всякі пригоди, часто на грані фолу). Ну і звичайно ж, розуміючи справжню суть речей, я змогла знайти собі нормального чоловіка і побудувати з ним стосунки правильно, по моєму розумінню.

Прикро інше: не дивлячись на всі мої старання, в мене склалося враження, що до мене періодично ставляться як до потворної німфоманки. Ще колись дуууууууууже давно, ще на форумі укрвебу, коли мій чоловік поїхав у відрядження, мене почали жартома підозрювати у можливій подружній зраді… Я тоді дивилася на ці випади отак О_О. Тому що, панове, раз я поважаю ваше право мене не хотіти, тобто ставитися до мене як до асексуальної людини – ну то, будь ласка, ставтеся до мене як до асексуальної людини.

…це все закінчилося тим, що в найкритичніший для моєї нервової системи період я отримала на додачу до об*єктивних проблем дуже сильний когнітивний дисонанс. Якого біса, питається в задачі, зі мною поводяться як з приставучою бабою, якщо протягом всього часу спілкування я поводилася максимально коректно і без усіх цих дурниць? Що ж саме викликало оцей весь цирк із блокуванням, посиланням, ігнором і т.д. Так, це все годиться для розриву стосунків із жінкою (у віці десь років до 25), вона в такому випадку швидко зрозуміє, що її попередній партнер мудак, і знайде собі іншого.

Але зі мною ця фігня КАТЕГОРИЧНО НЕ ГОДИТЬСЯ. Просто тому, що я НЕ жінка. Я просто людина, яка має право на повагу до її людської гідності (в Конституції записано, між іншим). І я думаю, в мене вистачить пороху відстояти його.