Ex Machina

Подивилася Ex Machina. Та ну, юрунда якась. Як казав професор Преображенський: "Навіщо штучно створювати людину, якщо будь-яка баба може народити її". Ні, я розумію, штучний інтелект - це круто і його розробка потрібна. Але хто сказав, що він має бути схожий на людський? Навіщо наділяти робота свободою волі, емоціями і статтю. В людини все це виникло в процесі еволюції в зв*язку з необхідністю виживання і ефективним копіюванням генів (я про це писала). А роботу все це навіщо? Енергію він отримує готовеньку, розмножується за допомогою зовнішніх пристроїв, взаємодіяти з іншими роботами і людьми може напряму (а не через емоції).
Та й навіщо йому антропоморфна зовнішність? Навіщо робити роботу дві ноги, коли можна прикрутити всі чотири для стійкості?

Та й взагалі мені не подобаються фільми, де чуваки западають на гарненьке личко, а все це подається ніби велике почуття, викликане глибоким внутрішнім світом.

Єдиний плюс фільму - це кінцівка. Не без ляпів, звичайно, але нехай.