(no subject)

В анонімній групі підтримки знайшла і поговорила з нормальним психологом, яка ніби працювала з такими станами. Ось що вона пише:
"Критерий изменения состояния - сообщения самого человека о том, что она стал, например, лучше спать, изменилось настроение, стало более ровным и спокойным, улучшились отношения близкими.

И с моей стороны внешнее наблюдение - если человек перестал условно говоря размахивать руками и почти кричать о то,какие все вокруг нехорошие пока он ехал на консультацию, а стал говорить.что решил заняться этим, пошел туда, получил удовольствие там и вообще планирует делать то-то - улучшение есть."

Баришня точно в темі: саме так, бляха муха, в гострій стадії всі здаються дуже нехорошими. Прям дуже-дуже. І вигрібали вони за все наліво і направо. А тепер мені не просто соромно. Просто треба якось прийняти той жахливий факт, що за всю ту фігню, що я наговорила, не вийде нормально вибачитися. Рятує лише те, що люди мене оточують все ж нормальні, дуже багато вже сказало щось на зразок: "не парся, ми в курсі, що ти була не в собі".

Так що я не безнадійна. Нехай настрій ще кидає, але я можу поводитись адекватно. Стараюсь наїжджати на рідних в нормальній мірі. Зовсім стати лапочкою я не можу, пардон, я нею ніколи не була. Та й хлопці мої регулярно борзіють - це об*єктивна реальність. Так що даю чортів, але стараюсь акуратно.

Коли дзвонять друзі - стараюсь не виказувать. Ніби виходить. Стараюсь не жалітися. Стараюсь не учити як треба жить (з цим гірше, все ще учу).

Сплю тільки із снодійними, на жаль. З іншого боку є повно людей, яки сплять тільки на снодійних. Старість, пережитий стрес, звичне явище. Так що моя ситуація тут не унікальна і не трагічна.

До прийому живого психолога 5 днів.

(no subject)

я халега насправді. Ото навіщо стільки агресії щодо хороших (або нейтральних) людей, які дають недоречні поради? Аргументи якісь, заперечення. Є ж давно перевірений спосіб. Думаєш: "А не пішла б ти, людино добра, на три букви", а пишеш або кажеш "я тебе почула". І всім добре, і ніякої агресії.

Піду потренуюся в закритій групі, є там одна кандидатка.

Вишивка "Метелик": початок

Цей набір називається "Travel Memories" (Dimensions 06996). Я не буду цього разу робити відео, просто викладатиму окремі етапи процесу.


Фотографую знову на балконі заради денного світла. Наступного разу треба буде виставити якийсь нормальний фон, бо на балконі бардак.

Цього разу я таки купила поліпропіленову трубу, в неї зручно втикати голки і вона зручно кріпиться до рами. Ну і відповідними заколками розжилася. Хоча треба ще купити. Зелененька плямка - то марка на листі. Оранжева плямка - то низ крильця метелика. Два оранжевих відтінка, два жовтих і один бленд жовтого і оранжевого. Кілька відтінків жовтого і оранжевого ще не задіяні. Це мова йде тільки про край крильця.

Дуже багато напівхрестиків і це просто вивих мозку, бо не можна вишивати строгою, логічною парковкою, як при повних хрестиках.

Вишивка - це хороше заняття. Одна біда: від неї дуже втомлюються руки. Тому я не можу вишивати дуже довго безперевно, як справжні фанатки. І тому, на жаль, так багато проводу часу в соцмережах.

(no subject)

Урок дня: як би мало радості в тебе не було (взагалі або в певній сфері) - завжди є що втрачати. Якщо ти щось не цінуєш - ти це можеш втратити. Якщо ти це цінуєш - ти це теж можеш втратити.

Ну і ладно. Закони Мерфі в дії. Спостерігаємо далі. Але краще б мене все-таки хтось пристрелив.