Складний підхід

[marynochka]

Кожен, хто мене знає (особливо в реальному житті) помічає, що я дивлюся на життя занадто складно. Мені часто рекомендують ставитися до всього простіше. Сьогодні я зуміла сформулювать, чому не буду цього робити.

Ось дивіться, якщо, скажімо, взяти гострий ніж, просто зафігачити людині в живіт і пошурувати там хвилин сорок (насправді звичайно менше) людина просто помре. Але до цієї дії можна піти складним шляхом. Поступити в мед, провчитися там п’ять років (хоч і божеволіючи від надмірних навантажень і недосипу, але таки зрозуміти як там воно все працює всередині того живота). Потім відфігачити хто-зна скільки в ординатурі. Потім (чи паралельно) роками асистувати на операціях і тренуватися на трупах і тваринах. Ішачити, вчитися, страждати від невдач і радіти нечастим успіхам. А потім зайти в операційну і разом з іншими людьми, які також роками вчилися, взяти скальпель, провести операцію і врятувати людині життя.

І якось другий шлях мені подобається значно більше, не дивлячись на всю його затратність.

Comments

[atejist]

Красива аналогія :)
Між іншим, а Ви вважаєте себе творчою особою чи ні?

[marynochka]

Звичайно вважаю. Але творчість я розумію дуже широко: як здатність придумати щось самостійно, здатність здобути нове знання із старого.

На цю тему я навіть була налабала лонгрід (це коли всі жваво обговорювали пожежу в Нотр Дамі)

https://marynochka.dreamwidth.org/669698.html