Сила раціонального інтелекту

Емоційний інтелект геніально збирає факти. А раціональний вміє їх геніально впорядковувати.

Спробую на пальцях. Є два твердження: «Марина їбанута» і «Марина мегагеніальна». Здавалося б вони суперачать одне одному, але це тільки в тому випадку, якщо між ними неправильно поставить логічний сполучник АБО. Але якщо поставить логічний сполучник І (в живій мові він в даному випадку заміняється на граматичний сполучник «але») тоді виходить. «Марина мегагеніальна, але багато людей вважає її їбанутою».

І що характерно, кожне слово в цьому твердженні правда, підтверджена численними фактами, що дбайливо зібрані емоційним інтелектом.

Угода з Дияволом

Пам’ятаєте епічну дискусію про те, що важливіше: довге і сите, але безплідне життя чи коротке й нещасне, із створенням свого Opus Magnum.

І тут я загадала історію про людину, якій вдалося укласти таку угоду. Вона називається Реальність в два потока, про геніального програміста, який придумав цікавий спосіб взаємодії з реальністю, а потім помер від раку мозку.

Я не думаю, що це співпадіння. Біологічний механізм такої розплати простий, як дві копійки. Чим активніше працює мозок тим активніше копіюється інформація між ДНК та РНК нейронів. Чим активніше вона копіюється тим більша вірогідність помилок. Ну а шкідливі мутації в реплікаторах і спричиняють рак.

Я відчуваю, що зараз зі мною відбувається щось подібне. Рак не рак, але форменний нервовий зрив своїми подвигами я собі вже заробила, так. Саме так як мене і попереджали. «Но вспять безумцев не поворотить».

Я погано сплю. Я зараз чисто фізично вже не можу читати і писати документи по роботі, передала їх іншим колегам. Одному богу відомо, як мені потрібно, щоб хтось взяв на себе хоча б частину моїх реальних проблем, а не давав поради і жалів.

Я розумію, що це неможливо, бо у всіх купа своїх не менш реальних проблем. Я не можу попросити ні в кого допомоги, бо для цього треба сформулювати, що конкретно мені треба і переконати це дати. І люди це дадуть, вони хороші, але в мене немає інтелектуальних сил на це. Я буду дуже вдячна своїм читачам, якщо вони не будуть давати мені поради. Якщо мені пощастить я цілком справлюся і сама. А якщо ні – ну то ніхто крім мене в цьому не винен. За свій диявольський вибір треба платить самій і мені чесно назвали ціну.

Мені дуже не хочеться помирать, я зараз занадто щаслива для цього. Навряд чи це станеться, звичайно, я тут нагнала пафосу (як я постійно роблю останнім часом). Але навіть якщо я гигну прямо зараз – мені не страшно. Я дуже сподіваюсь, що про мого Влада подбає його дідусь, а решта людей, як так думаю, переживуть мою смерть. Хоча це і завдасть їм болю, так, життя важке.

Але з іншого боку це теж їхній вибір. І за свою байдужість до близьких людей, за свій страх перед болем і душевною працею, ми платимо тим, що втрачаємо їх. Добре якщо просто тимчасово, тоді все можна повернути. Але, на жаль, бувають і форс-мажори (((

(no subject)

ДВ був заглючив тому пост був опублікований тільки на ЖЖ.

(no subject)

Чого я розпинаюсь? Усе вже сказано до мене. Коли мені кажуть, що я маю пожаліти себе в мене виникає сцена із Пуститися берега на зразок оцієї.

Насправді не ця, а та, де він розказував іншому пацієнту, що поки він живий він сам господар свого життя, але я не можу знайти, може хтось підкаже.

Ну і ціна за все це теж гарно показана. Я робив це для себе.

Ну і цілком закономірний результат. З тою, правда різницею, що я не закатую людей у бачки з кислотою. Серед моїх досягнень не буде мільйонів. Але я вже бачу що завдяки мені деякі люди (наприклад мої молодші колеги) стали менше боятися і більше поважати себе та інших.